Виникнення та історичний розвиток людської свідомості, Детальна інформація

"Душа" українського народу формувалася впродовж багатьох століть існування в контексті землеробської культури, яка народжувала в етнічній свідомості пращурів українського люду архетип ласкавої, лагідної неньки-землі, її поетичне бачення, що зумовлювало обрядовість народного життя. Це й спричинилося до формування основних рис української ментальності.

Те, що українці століттями не мали своєї держави спричинило недостатнє усвідомлення ними себе як національної самостійної єдності, комплекс меншовартості, занепад рідної мови та інших ознак національної самобутності, позначилося н розвитку національної самосвідомості. Національну самосвідомість тлумачать як усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності як усвідомлення людиною причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення і ролі у світовій цивілізації та права на національну незалежність.

3. Свідомість і в наші дні є предметом психологічного дослідження. Історія проблеми свідомості у вітчизняній психології ще чекає свого дослідника. Передреволюційний період можна назвати плідним у розробці проблеми свідомості. Як відомо, И. П. Павлову, основоположнику науки про вищу нервову діяльність, належить думка про корінні розходження коркових процесів людини і тварин, що зв'язувалося їм з наявністю в людини особливого класу умовних сигналів - словесних подразників. Питання про специфіку аналітико-синтетичної діяльності мозку людини в порівнянні з мозком тварин має саме безпосереднє відношення до механізмів свідомості. Словесні сигнали, по Павлову, вносять «новий принцип» у роботу кори великих півкуль людини. В одній з доповідей на симпозіумі «Проблеми свідомості» (1966 р.) можна прочитати: «... З виникненням другої сигнальної системи предмети і явища, що діють на органи почуттів, зв'язуються зі словом і усвідомлюються в словесно-мовній формі, завдяки чому і з'являються розходження між суб'єктом і об'єктом відображення, матеріальним світом і його ідеальним відображенням у мозку...»

Вже в ранні 20-і року проблема свідомості початку витіснятися. У цей час відбувається зародження нового підходу в психології, С. А. Рубенштейн зв'язував це марксизмом, що було більш обмежене в порівнянні з психоаналізом і реактологією. На передній план виступила реактологія зі своєю зневагою до проблематики свідомості, і психоаналіз зі своїм акцентом на вивчення підсвідомість і несвідомого. Проблемами свідомості лише частково продовжували займатися П. А. Флоренский і Г. Г. Шпет, результати розробок яких у той час , на жаль, не зробили помітного впливу на розвиток психології. У середині 20-х рр. з'явилися ще дві фігури: М. М. Бахтин і Л. С. Виготський, метою яких було розуміння природи свідомості, зв'язку з мовою, словом і т.д. Для них марксизм був одним з методів розуміння і пояснення проблеми. У 30-і рр. знову наступив перелом, зупинка дослідження свідомості, а також і бессознания: Л. С. Виготський помер. М. М. Бахтин вимушено був засланий і не мав можливості працювати, П. А. Флорентский і Г. М. Шпет загинули в таборах, а 3. Фрейд у країні був заборонений. Вивчення свідомості обмежилося такими нейтральними темами, як історичні корені виникнення свідомості і його онтогенез у дитячому віці. Послідовники Л. С. Виготського (А. Н. Леонтьев, А. Р. Лурия, А. В. Запорожець, П. Й. Винченко й ін.) переорієнтувалися на проблематику психологічного аналізу діяльності. Повернення до проблеми свідомості в її досить повному обсязі відбувся по другій половині 50-х рр. насамперед завдяки працям С. А. Рубенштейна, а потім і А. Н. Леонтьева.

    

4. Список ВИКОРИСТАНОЇ літератури

1) И.П. Павлов «Проблемы сознания» (статья), Москва, 1966.

2) В.Ф. Петренко «Психосоматика сознания», Москва, 1988.

3) А.В. Петровский «Введение в общую психологию», Москва, 1996.

4) С. Л. Рубенштейн «Бытие и сознание», Москва, 1957, стр. 256, 328.

5) С. Л. Рубенштейн «Принципы и пути развития психологии», Москва, 1999, стр. 354.

6) А. Г. Спиркин «Сознание и самосознание», Москва, 1982.

7) А.Е. Щедрин «Психика. Сознание. Бессознательное», Тбилиси, 1979.

8) Е.В. Шорохова «Проблемы сознания в философии и естествознании», Москва, 1991, стр. 361.

9) К.Г. Юнг «Сознание и бессознательное» Санкт-Петербург, Москва, 1997.

10) Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка та ін. – К., 2000.

PAGE

PAGE 8