Увага та її природа. Роль у навчанні і трудовій діяльності, Детальна інформація

Те, що викликає цю діяльність, стає предметом уваги.

Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному й індивідуальному розвитку. На її основі виникає довільна увага.

Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється особистісно.

В своїх розвинених формах - це вольова увага.

Мимовільну увагу іноді називають пасивною, а довільну - активною. Така характеристика цих видів уваги нечітка. В той час. Як у мимовільній увазі виявляється залежність активності людини від безпосередньої дії зовнішніх об'єктів, у довільній увазі ця активність більше опосередкована слідами минулих вражень, наявними у людини системами тимчасових нервових зв'язків.

Довільна увага виникла історично у процесі праці людини. Праця завжди скеровується більш чи менш віддаленою метою. Яка досягається через цілий ряд найближчих цілей. Досягнення такої мети виключає вміння зосереджуватися на ній, відвертатися від побічних стимулів, переборювати не тільки зовнішні, а й внутрішні перешкоди і направляти свої зусилля на виконання окремих етапів трудового процесу. Хоч би вони самі по собі були й непривабливі, контролювати цей процес.

\x20AC

‚

\x00B8

e

\x2403\x1103\xD084\x1202\x6864\x0101\x6000\xD084\x6102\x0324\x1900стимулів. Що відволікають людину від завдання. Чим більше зовнішніх і внутрішніх перешкод зустрічаються людині в процесі виконання завдання, тим більше зусиль потрібно з її боку для підтримання в потрібному напрямі. Ці зусилля можливі тільки там, де досить сильні мотиви, що спонукають її прагнути до досягнення віддаленої мети, а саме: усвідомлення необхідності виконати завдання. сильний інтерес до результату його виконання, передбачення наслідків його невиконання, почуття обов'язку та ін.

Довільна увага історично виникла в процесі спілкування людини з іншими людьми. У дитини вона виникає в процесі спілкування з дорослими. Необхідною її умовою є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намір особистості бути уважним у певному напрямі, здійснюється контроль за діяльністю. Довільна увага людини виникає з мимовільної у зв'язку з утворенням систем узагальнених зв'язків. Тут мимовільне перетворюється в довільне, але досягається це за допомогою другої сигнальної системи.(Павлов).

Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопідходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й довільна стає мимовільною. Останнє виникає у зв'язку із змінами в мотивації діяльності. Так учень приймає завдання вчителя, керуючись усвідомленням необхідності його виконати і бореться за роботу, хоч сам зміст роботи спочатку не приваблює його. Проте в процесі виконання завдання він здобуває результати, які його зацікавлюють. Виникає безпосередній інтерес до змісту завдання, під впливом якого змінюється увага. Таку увагу називають вторинною мимовільною, або послідовною увагою. Послідовна увага відрізняється від первинної мимовільної тим. Що вона є свідомо контрольованою. Контроль цей виявляється в загальному прямуванні даної діяльності і в перетворенні тих відхилень уваги, що виникають в ході виконання даної діяльності.

У Нікколо Паганіні були три учні — віолончеліст і два скрипалі. Вони почали брати у нього уроки, коли вже були професійними, хоча й посередніми, музикантами, і через два роки стали відомими віртуозами. Коли Паганіні запитали, як йому вдалося цього досягти, він відповів: "Я навчив їх уважно займатися."

Що означає "уважно займатися"? І як можна навчити цього дитину ? На жаль, Паганіні не залишив нам жодних рецептів, як це зробити. Тому, щоб відповісти на ці запитання, спершу спробуємо зрозуміти, а що ж таке "увага"?

У психології увагою називають спрямовану психічну діяльність людини, зосереджену на об'єктах, які мають для неї певне значення. Увага може бути спрямована як на об'єкти зовнішнього світу, так і на власні думки й переживання.

К.Д. Ушинський колись правильно зазначив, що увага — це "ті двері, через які проходить все, що входить в душу людини із зовнішнього світу."

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна Із найпоширеніших причин поганої успішності дітей молодших класів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.

Наприкінці дошкільного періоду починають з'являтися паростки більш активної, довільної уваги, її виникнення — важливе психічне новоутворення цього віку. Дитина ще не може "примусити себе" бути уважною, тому їй необхідна допомога дорослого. Така допомога може полягати, наприклад, в організації спільних ігор, що сприяють тренуванню уваги.

Отже, ми дізналися, що таке увага, які види її існують, а також про те, що у діяльності дитини 5-7 років повинні поєднуватися довільна і мимовільна уваги таким чином, щоб малюк, спираючись на мимовільну, розвивав у себе довільну.

Цікава інформація

- Виконуючи завдання за інструкцією дорослого, діти 6 років проказують його приблизно у 10 разів частіше, ніж діти 3-4 років.

- Якщо максимальна тривалість однієї гри у півторарічної дитини складає лише 14 хвилин, то до шести років вона зростає до півтори години. Одночасно встановлено, що шестирічні діти здатні активно і продуктивно займатися лише одною справою не більше 10-15 хвилин.

- Якщо у три роки протягом 10 хвилин гри дитина відволікається в середньому 4 рази, то у шість років — лише один раз.

- Сталість уваги у стриманих, врівноважених дітей в 1,5-2 рази вища, ніж у легко збудливих.

Література:

1. Г.С. Костюк. Психологія.

2. Г.С.Костюк. Основи психології.

3. А.В. Петровський. Общая психология.

4. В.В. Богословский. Общая психология.