Демонтаж командно-адміністративної системи. Перші кроки державотворення на Волині (1991-1992 рр.), Детальна інформація

Демонтаж командно-адміністративної системи. Перші кроки державотворення на Волині (1991-1992 рр.)
Тип документу: Реферат
Сторінок: 3
Предмет: Історія України
Автор: CoolOne
Розмір: 20.9
Скачувань: 1992
7-8 грудня в Біловезькій пущі Президент України Л.Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С.Шушкевич і Президент Росії Б.Єльцин констатували розпад Радянського Союзу і підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

У другій половині 1991 р. тривав процес формування та організаційного зміцнення політичних партій і суспільно-політичних утворень. У жовтні 1991 р. на території Волині припинив діяльність обласний осередок Ленінської комуністичної спілки молоді. Замість неї було утворено Спілку молоді Волині. 5 листопада в м. Луцьку відбувся форум інтелігенції Волині, на якому було висловлено підтримку резолюції форуму інтелігенції України щодо незалежності нашої держави, який проходив 14-15 вересня в Києві. Наприкінці листопада в Турійську створено районну організацію Селянської партії України. Цікаво, що виникнення районної організації передувало обласній. Установча конференція волинського осередку Селянської партії України відбулася у грудні. Головою організації став Р.С.Чап’юк. У цей період на Волині не було створено жодної партії центристського спрямування, що позначилося на характері політичних відносин, загостренні протистояння лівих та правих сил.

Логічним наслідком руйнування комуністичної системи в Україні було перейменування міст, населених пунктів, вулиць, споруд тощо. Не минули ці процеси і Волинь. У містах області були створені групи з перейменування вулиць та об’єктів комунальної власності. Так, Луцька міська рада народних депутатів рішеннями від 18.12.1990, 30.10.1991, 15.07.1992 рр. вирішила погодитися з поданими пропозиціями спеціально створеної комісії з цього питання і перейменувати значну кількість проспектів і вулиць. У місті зникли назви таких вулиць і проспектів, як Правди, Ленінградська, Радянська, Леніна, майдан Ленінського комсомолу, Комуністична, Толстого, Галана, Юних ленінців та ін.

Віковічне прагнення українського народу до вільного самостійного життя знайшло своє відображення у нових назвах проспектів і вулиць. Символічно, що саме центральна вулиця обласного центру, яка носила ім’я Леніна, стала називатися пр.Волі, а одна з найбільших площ була перейменована в майдан Незалежності.

Дещо пізніше, 19 лютого 1992 р., виконком Волинської обласної ради народних депутатів прийняв рішення “Про зняття з-під охорони держави пам’ятників в області, що не становлять історичної та мистецької цінностей”. Однозначну ідеологічну спрямованість цього рішення видно з переліку пам’ятників, що виключалися з реєстру: Карлу Марксу, Ф.Енгельсу, В.І.Леніну, М.І.Калініну, С.М.Кірову, Ф.Е.Дзержинському, Я.М.Свердлову, Н.К.Крупській, В.І.Чапаєву, М.А.Щорсу, Є.Тельману, О.В.Суворову, І.В.Мічуріну, а також Гармата (вулиця Набережна), Танк (вулиця Карбишева), Літак (вулиця Рівненська).

Отже, у другій половині 1991 р. у політичному житті волинян відбулися кардинальні зміни. Були зруйновані старі органи влади, розпочалося будівництво нової політичної системи з реальною багатопартійністю, демократичними виборами, поділом влад та ін., тобто закладені перші цеглини в підвалини майбутньої демократичної держави.

Проголошення незалежності України, її юридичне закріплення на референдумі 1 грудня 1991 р., а також обрання Президента України знаменували принципові зміни в розподілі політичних сил, позначили нові пріоритети в політиці. На порядок денний висувалися першочергові завдання, спрямовані на реформування економіки, соціально-гуманітарної сфери. Багато справ потрібно було вирішити в напрямі духовного відродження нації. Перед владними структурами з’являлися проблеми, які вимагали невідкладного вирішення. Багато з них були такими, що поставали вперше. Навіть простий перелік частки рішень, що приймалися владою на обласному рівні в 1992 р., дає уявлення про характер соціально-економічних і політичних перетворень на Волині. У лютому облвиконком приймає постанову “Про вимоги учасників мітингів 2 і 18 лютого 1992 р.”, “Про передачу спортивного залу комплексу “Спартак” громаді УАПЦ у м. Ковелі”, у березні – “Про відміну талонів на продаж товарів в області”. Влітку цього ж року виходить розпорядження “Про створення комісії у справах біженців при обласній державній адміністрації”, восени – наказ “Про виконання вимог Закону УРСР “Про мови в Українській РСР” на території Волинської області”.

Характер завдань, що постали перед країною, потребували докорінної реформи управління, яка б відповідала сучасному стану речей. Але нестача досвіду державотворення, відсутність значної кількості професіоналів, неузгодженість, що інколи переходила до конфронтації у трикутнику центрів влади – Президент – Уряд – Верховна Рада, – усе це гальмувало пошук оптимальної моделі реформування суспільства, ускладнювало й без того важке економічне становище в країні. Такі чинники впливали в основному на характер політичних перетворень в Україні у 1992-1993 рр.

У контексті процесу державотворення 6 грудня 1991 р. прийнято Закон “Про Збройні сили України”, у якому наша республіка як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних Збройних сил. Із метою легітимізації українського війська було проведено процедуру приведення військових до присяги на вірність українському народу. Для Волині ця акція мала неабияке значення тому, що на її теренах, у зв’язку з географічним розташуванням, розташувалося (було) багато військових частин. На початку 1992 р. у Луцьку та інших містах проведено низку заходів із цього приводу. В урочистій обстановці військові та представники силових структур добровільно складали українську військову присягу. Командири військових частин приймали від представників влади нові синьо-жовті прапори.

Головним завданням перших років державотворення стало будівництво державних структур, формування трьох основних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової, що є невід’ємним атрибутом демократичної політичної системи. Поряд з цим необхідно було забезпечити створення управлінських структур на місцях – в областях, районах, містах та селах, налагодження їх ефективних зв’язків з центральною владою. Важливим кроком на шляху державотворення було формування органів місцевої державної адміністрації. Таким чином, було започатковано формальне роздержавлення місцевих рад, проголошувалося розмежування повноважень між ними й місцевими органами державної виконавчої влади – адміністраціями, які були утворені навесні 1992 р. відповідно до Закону України “Про представника Президента України” та “Положення про місцеву державну адміністрацію”, затвердженого Указом Президента. Місцеві державні адміністрації стали правонаступниками виконавчих комітетів рад. Запровадження посади представника Президента, формування апарату місцевої адміністрації було спробою реформувати радянську систему, створити жорстку виконавчу вертикаль, підпорядковану Президентові. Згідно з Указами Президента України Л.М.Кравчука були призначені представники Президента України в районах. Представником Президента України у Волинській області було призначено голову обласної ради В.І.Блаженчука. До початку сесії обласної ради він суміщав ці дві посади. Сесія Волинської обласної ради народних депутатів, яка відбулася 5 червня 1992 р., обрала головою ради Б.П.Клімчука.

Улітку 1992 р. суспільно-політичне становище в області істотно погіршилося. Це було пов’язано із загостренням церковних проблем, які значно ускладнювалися втручанням до них недалекоглядних політиків. Саме їх діями було загострене протистояння прихильників двох церков – Української православної та Української православної – Київського патріархату. У конфлікт втягнуто широкі верстви населення, громадські організації, депутати рад, органи державної влади. Область була фактично на грані масової конфронтації на релігійному ґрунті. За таких умов 1 серпня до священнослужителів, мирян та всіх громадян звернувся представник Президента України у Волинській області В.І.Блаженчук із красномовним зверненням: “Будемо стриманими і мудрими”, у якому лунала засторога прибічникам занадто рішучих дій: “Існує межа, за якою настає відповідальність”. Політичних лідерів і депутатів закликано до зваженості й толерантності, а відповідальних працівників органів влади – до повної безсторонності в конфлікті [3]. У цій ситуації обласна адміністрація зайняла виправдану об’єктивну позицію.

Приводом до міжцерковних зіткнень найчас ставали культові приміщення, майно, поділ сфер впливу, боротьба за лідерство. Найсуттєвішою причиною протистояння між релігійними громадами та організаціями став гострий дефіцит культових будівель. Кульмінацією подій був конфлікт навколо передачі Свято-Троїцького собору 12 серпня 1991 р. парафіянам Української православної церкви – Київського патріархату. Політичної гостроти цим подіям додавало й те, що саме в цьому соборі було вирішено провести панахиду по загиблих вояках УПА. 17 серпня конфлікт розгорівся з новою силою, коли вже парафіяни Української православної церкви вирішили повернути собор.

25 вересня Волинська обласна рада змушена була звернутися до глав УПЦ, УПЦ-КП, православних священнослужителів та віруючих, політичних партій та рухів, громадськості, міських і районних рад народних депутатів, державних адміністрацій зі зверненням. У ньому було наголошено, що гіркий досвід нашої історії засвідчує, що найкращі державотворчі поривання топилися у вирі міжусобних конфліктів. “Будуючи правову державу, всі ми повинні дотримуватись норм і букви Закону, – зазначалося в документі. – Оскільки церква в нас відокремлена від держави, ніхто – ні влада, ні, тим більше, громадські організації чи політичні партії – не мають права втручатися у її внутрішні справи. Це право тільки церкви і віруючих” [4].

Утворення незалежної Української держави висунуло на порядок денний деякі проблеми, що потребували остаточного вирішення. Саме до них належить питання про реабілітацію діяльності ОУН-УПА. Якщо на Сході України це питання майже не поставало – на Заході воно вимагало невідкладного розв’язання, тому що багато хто брав участь у визвольних змаганнях у лавах цих формувань, а потім, за сталінських часів, був репресований і тому не користувався пільгами учасника війни. Відповідно до вимог часу, обласна рада у квітні 1992 р. ухвалила рішення про звернення до Верховної Ради України щодо національно-визвольного руху в Україні в 1930-1950 рр., мотивуючи тим, що національна визвольна боротьба українського народу була фундаментом сьогоднішньої розбудови незалежної України і що на Волині півстоліття тому формувалися перші підрозділи УПА: рада просила визнати національно-визвольний рух у 1930-1950 рр. законною і справедливою боротьбою за незалежність України, а УПА – воюючою стороною в минулій війні. Рада просила також доручити Кабінету Міністрів України розглянути питання про віднесення до категорії інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни колишніх вояків-ветеранів УПА [2].

1992 р. ознаменувався підготовкою і проведенням широкомасштабного святкування 50-ї річниці від дня утворення УПА. Основні заходи проходили в жовтні в обласному центрі, а також у селищі Вовчак Турійського району, у Новому Загореві Локачинського району. Відбулося покладання вінків до могил вояків УПА і в інших місцях області. До Луцька з’їхалися гості з багатьох районів України, а також численні групи з діаспори. Показово, що вперше активну участь у підготовці цього ювілею взяла офіційна влада, виділивши для цього значні кошти.

У червні 1992 р. Верховною Радою ухвалено Закон України “Про об’єднання громадян”, який визначив правові основи діяльності політичних партій. Цей Закон дав поштовх для стрімкого зростання їх кількості. Хід політичної структуризації на Волині в 1992 р. у цілому відображав процеси, які генерувалися в Києві. Там почалося кардинальне перегрупування сил. У січні 1992 р. на сесії Верховної Ради Л.Кравчук проголосив курс на консолідацію всіх політичних сил республіки з метою прискорення процесів державотворення, що фактично призвело до розколу опозиції. Намагаючись сприяти розбудові держави, частина партій, які входили до Руху, передусім республіканці та демократи, утворили Конгрес національно-демократичних сил (КНДС), які підтримали Президента. Проте більша частина Народного Руху на чолі з В.Чорноволом і разом з блоком “Нова Україна” зайняли місце конструктивної опозиції. Саме в руслі цих процесів здійснювалася діяльність волинських осередків політичних партій. У квітні 1992 р. про вступ до регіонального об’єднання “Нова Україна” заявила волинська організація СелПУ. В тому ж місяці створено волинський осередок “Нової України”. У вересні на Волині виникає осередок КНДС, його співголовами стали лідери УРП та ДемПУ. Протягом року на Волині з’являються нові партії та громадські об’єднання: у березні створюється філія жіночого об’єднання “Союзу українок”, у жовтні відбуваються установчі збори з приводу створення обласної організації Соціалістичної партії. Головою президії парторганізації обрано К.Тищенка. На початку листопада створюється волинський осередок Конгресу українських націоналістів (КУН), головою якого став М.Семенюк.

У 1992 р. на Волині відбулася значна кількість культурно-мистецьких заходів, що свідчили про поглиблення процесів духовного відродження. В квітні волиняни урочисто відзначили 110-у річницю від дня народження нашого земляка, видатного українського політолога В’ячеслава Липинського. В червні у Луцьку перебували учасники Міжнародної конференції, присвяченої 110-й річниці від дня народження В.Липинського, на тему “В’ячеслав Липинський: історико-політична спадщина і сучасна Україна”. Серед учасників – відомі історики: президент Східно-Європейського дослідницького інституту з Філадельфії (США) професор Я.Пеленський та професор І.Білас. Серед гостей був племінник В.Липинського Я.Липинський, дочка гетьмана України П.Скоропадського Олена Отт-Скоропадська.

25 вересня в обласному центрі з нагоди 100-річчя від дня народження видатного українського математика-академіка М.Кравчука відкрито меморіальну дошку на приміщенні колишньої гімназії.

На початку листопада у Луцьку, в сквері напроти СШ № 4 відбулося відкриття та освячення пам’ятника генералу УНР О.Алмазову.

Наприкінці листопада громадськість Луцька вшанувала пам’ять українського письменника й активного учасника національно-визвольного руху кінця XVIII століття Данила Братковського.

Таким чином, політичне життя волинян у 1992 р. було насиченим багатьма подіями, які мали доленосне значення: відбувалися докорінне реформування органів влади й управління, вирішувалися питання щодо встановлення історичної справедливості, тривав процес політичної структуризації. Непростий процес державотворення гальмували невирішеність деяких питань релігійного життя, складні відносини між місцевими організаціями політичних партій. Але в цілому те піднесення, якому дало поштовх проголошення незалежності, зберігалося. Це закладало міцний фундамент у подальшу конструктивну співпрацю всіх прогресивних сил.

Джерела і література

Волинь: 90-ті роки ХХ століття. Ілюстрований літопис політичних подій / Бортніков В.І., Бортнікова А.В., Бусленко В.В., Надольська В.В., Надольський Й.Е. та ін. – Луцьк, 1998. – 162 с.

Волинь. – 1992. – 14 трав.

Волинь. – 1992. – 1 серп.

Волинь. – 1992. – 1 жовт.

ДАВО. ФП-1, оп. 17, спр. 1042.

Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусев, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000. – 663 с.

Радянська Волинь. – 1991. – 15 лют.; // Народна трибуна. – 1991. – 16 берез.

Радянська Волинь. – 1991. – 27 серп.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes