Депортація українців з Лемківщини у 1944-1947 рр., Детальна інформація

Депортації з терн Лемківщини тривали до пізньої осені 1947 р., деякі особи переселялися ще й упродовж 1948 р., а 32 сім’ї (мішані подружжя) з Новоторгського повіту були виселені до Щецінського воєводства аж навесні 1950 р. [3, 257].

Розміщення депортованих у північно-західних районах Польщі здійснювалося за продуманим планом. Він полягав у тому, щоб українські сім’ї розпорошити на якнайбільшому просторі. Так із 178 лемківських сімей із с.Фльоринка Новосондецького повіту 169 – було розміщено в 33 селах Зеленогурського та Вроцлавського воєводств, причому тільки в трьох селах поселили більш ніж 10 сімей, а в 10 селах розмістили всього по одній українській родині [8, 117].

За оцінками польських дослідників, під час операції “Вісла” близько 30-35 тис. лемків розселили на території 45 повітів всіх північно-західних воєводств [7, 286]. Отже, можна припустити, що депортація та розпорошення українського населення на заході Польщі була цілеспрямованою акцією, направленою на полонізацію українців.

Унаслідок депортацій 1944-1947 рр. лемки як етнографічна група українського українського народу були розсіяні на території двох держав – СРСР та Польщі. У загальних цифрах чисельність лемків, які були виселені зі своїх земель упродовж 40-х років, виглядає наступним чином:

– 5 тис. лемків, переселених до СРСР у 1939-1940 рр.;

– 80 тис. лемків, депортованих у 1945-1946 рр.;

– 30-35 тис. українців Лемківщини, виселених під час проведення операції “Вісла”.

Маємо загальну кількість близько 120 тис лемків, переселених у 1940-1947 рр. Виходячи із загальної кількості українського населення (145 тис.), котре проживало на Лемківщині у 1935 р., не визначеною залишається доля 20-25 тис. лемків. Очевидно, при цьому потрібно врахувати жертви Другої світової війни та жертви під час переселення до СРСР і депортації на “повернуті землі”.

Підсумовуючи викладені вище факти, робимо висновки:

– Переселенські акції 1944-1947 рр. були направлені на реалізацію ідеї радикального розв’язання українського питання в Польщі. Мета цієї політики полягала в тому, щоб звести чисельність української національної меншини до мізерного мінімуму, а потім піддати українців національній асиміляції.

– Методи, якими здійснювалося переселення українців (у т.ч. лемків) викривають справжні цілі ініціаторів акції – урядів СРСР та комуністичної Польщі. Кожна зі сторін мала свої позиції і цілі, одначе завдання на даний момент могли співпадати, що й засвідчило подібність методів, якими здійснювалися переселенські акції.

– Від самого початку переселення було порушено умову добровільності. Акція не була результатом вільного волевияву українського народу, а навпаки – здійснювалася всупереч його волі й супроводжувалася насиллям. Принагідно потрібно визнати, що не обійшлося і без української вини. Достатньо пригадати терор УПА проти польського населення Волині, також спрямований на переселення людей. Кожна сторона повинна усвідомити свою вину та визнати її. Це особливо важливо зробити тепер, коли між Україною і Польщею формуються відносини стратегічного партнерства. Істинне ділове партнерство складається там, де сторони морально та юридично звільнилися від тягаря минулого, переоцінили і переосмислили його, перейшли на справедливі взаємовідносини.

Література

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953. – К., 1994.

Буцько О. Добрі наміри та їх наслідки. Українські та польські переселенці 1944-1946 рр. // Армія України. – 9 вересня 1995.

Гвать І. Історія Північної Лемківщини від вигнання лемків. В книзі: Лемківщина: земля, люди, історія, культура. – Т. 2. – Нью-Йорк – Париж, 1988.

Депортації. Західні землі Укарїни кінця 30-х – початку 50-х рр. (документи, матеріали, спогади). В 3-х томах. – Т. 2 (1946-1947). – Львів, 1998.

Енциклопедія українознавства (під ред. В. Кубійовича). – Т. 4 – Львів, 1994.

Камінський М. Через трагедію до порозуміння. Українсько-польська угода про переселення від 9 вересня 1944 р.: позиції та цілі сторін // Дзвін. – 1997. – № 5-6.

Kwilecki A. Fragmenty najnowszej historii \x0141emkow // Rocynik S\x0105decki, t. VIII. – 1967.

Kwilecki A. \x0141emkowie. – Warszawa, 1974.

Лемківські вісті. – № 6. – Торонто, 1977.

Лемківщина (історико-етнографічне дослідження). У 2-х томах. – Т.1. – Львів, 1999.

Мірчук П. Українська повстанська армія 1942-1952 (документи і матеріали). – Львів, 1991.

Сегін П. Депортація і геноцид лемків // За вільну Україну. – 15 травня 1997.

Szeszniak A., Srota W. Droga do nik\x0105d. – Warszawa, 1975.

Шпак Ю. Операція „Вісла” // Русалка Дністрова.– № 13. – Липень 1993.

Щерба Г. Операція „Вісла” // Поклик сумління. – № 2, 1991.

Щерба Г. Борці за Українську Лемківщину // Визвольний шлях. – Кн. 4 – 1998.

W walce ze zbrojnym podziemiem 1945-1947. – Warszawa, 1972.