Дії УПА в роки ВВВ і в післявоєнний період, Детальна інформація

Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйськово-стратегiчний характер;

Операцiю викликала "нахабно-захватницька полiтика комунiстичної Москви по вiдношенню до Бiлорусiї i України";

В операції приймало участь бiльш 15 тис. чоловiк (10 тис. українцiв i 5 тис. бiлорусiв) з обох сторін;

Вона показала переваги слабо-озброєної, погано-організованої та багатої народним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв i бiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанськими загонами та формуваннями.

Помічаємо, що нiмецькi війська нiякої участi у вiйськових дiях не приймали, озброєнням та iншим бойовим знаряддям Полiську Сiч та загони Бiлоруської самооборони не забезпечували а навiть, навпаки, деколи заважали й обмежували розвиток подій.

На мене справило величезне враження той факт, що до сих пiр про цю бойову операцiю українського i білоруського народу я не знав, а взнавши, був вражений розмахом та результатом дiй, бо величезна територія Полiсся була звiльнена вiд впливу партизанських загонiв більшовиків.

3. Олевська республіка.

В величезному трикутнику Луцьк - Гомель - Житомир вже навiть нiмцiв не вважали за ту велику силу, що брала Київ i Смоленськ, i шла далі, на Москву. Центром республіки - а саме так стали називати лiсове населення цей звiльнений вiд окупантiв шматок землi - стало невелике районне мiстечко Олевськ.

Дивнi речi стали вiдбуватись зразу по приходу військ Польської Сiчi - Олевськ був центром воєнних дiй i тепер - штабом: мешканцi з радістю зустрiчали визволителiв, i це можна зрозумiти - цей факт iснування острiвцiв української незалежностi серед німецьких окупантiв. Одразу ж люди самi розпочали без сторонньої допомоги пiдiймати економiку - відпала потреба в колгоспах i радгоспах, почали вiдкриватись невеликi промисловi підприємства та iн. Все це показує, що українська нацiя має дуже сильну вiру i мрiю - хоч на пожарищі та голiй, але рiднiй землi спорудити храм української суверенної соборної держави. Велику роль в становленнi краю зiграв Петро Смородський - начальник штабу УПА. Вiдбулося й культурне становлення - вiдкриваються церкви, школи, новi й старi газети "Вiстi", "Слово", "Голос", "Гайдамакi" - що стала офiцiйним джерелом Полiської Сечi. Виникає в iсторiї ще одна вагома фiгура - Iван Митринт, котрий очолює редакцiю "Гайдамака". Вiн хоче створити "Українську нацiонально - демократичну партiю", має деякi "лiвi" погляди (наприклад, хоче залишити колгоспи) i намагається посилаючись на свiй та iншi авторитети втягнути УПА в полiтичну боротьбу. Та позиція верхiвки УПА нехитна - вона пiдкорюється лише законнiй владi.

Потрібно відлити те, що iснування Олеської республiки навiть чисто теоретично стоїть пiд знаком питання. I дiйсно, згодом нiмцi почали присилати своїх iнспекторiв, вимагаючи бездоганного пiдкорення української військової одиницi - а Полiська Сiчь саме такою i була в той час. В керiвництвi УНР було пiднято питання про припинення iснування республiки i перехiд в пiдпiлля. На мiй погляд, таке рiшення було досить мудрим - це давало можливiсть скоротити по над 10 тисяч бойових членiв Полiської Сечi, бо ж партизанськi загони радянських військ було витиснено аж у брянські лiси, а от втримувати звільнену територiю ставало все важче.

Так чи інакше 15 листопада 1941 року Полiська Сiч УПА була само ліквідована. По плану зброю було сховано, а людей розпущено додому. Залишився лише Олеський гарнiзон, якiй проіснував на декiлька днiв довше.

Отже, виконавши свiй бойовий обов'язок, ця "армiя без держави" - Полiська Сiч припинила своє iснування. Але у бiйцiв не зникло бажання боротись проти ворогiв рiдної України.

4. Україна в 1942 роцi.

Штаб бувшої Полiської Сечi роздiлився - одна частина людей вiдiйшла вiд справ, друга оголосила пiдпiльно-бойовi акцiї органiзацiї УПА. °Її штаб був розташований в лiсництвi Людвипольського району.

На початку 1942 роцi Т.Бульба-Боровець зустрiчається з президентом Уряду А.Левицьким. Була змальована така полiтична ситуацiя на Українi.

заборона нiмецькою владою прав українській нацiї на самостійність i незалежнiсть;

жорстока окупацiя, варварство в економiцi, інших областях;

знищення культурних та етнологічних цiнностей ("рабам не потрiбна освiта, їх справа - чорна робота");

масові облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш;

внутрiшня партiйна мiжусобиця нацiоналiстiв.

Таким чином склалась катастрофiчна ситуацiя. I зносити все покiрно вiд нового окупанта не можливо, i пiдняти нове повстання теж не можна. Домовились бити нiмцiв, але не шляхом загального повстання, а окремими "літаючими бригадами" - починаючи з часу, коли Гiтлер вийде до Волги. Одним з головних осiб майбутнiх дiй був полковник I.Литвиненко, зв'язний Президента.

Отже, вже весною 42-го паралельно гiтлерiвськiм "Amt" окупацiйним i полiтичним силам, стала дiяти система прихованої суверенної української влади - "Лісове царство".

Боротьба має вестися в полiтично-пропагандистському та військовому напрямках (вiйна як з цивільною адмiнiстрацiєю Гiтлера, так i воєнні дiї на захiдному фронтi).

Дуже цiкавi, по моєму, "законi українського партизана":

це не бандит, а чесний i мужній воїн;

воюй лише за нацiональну iдею i для високих полiтичних цiлiй;

буде боротися до побудови Самостiйної України;

йому заборонено займатись грабуванням;

вiн пiдлеглий командиру, хоч i є в той же час добровольцем i революціонером;

воїн що добре справляється з своїми обов'язками.