Значення пізнавальних процесів в роботі юриста, Детальна інформація

ТЕМА 3. ЗНАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ В РОБОТІ ЮРИСТА.

План лекції.

Поняття та види пізнавальних процесів.

Поняття та види уваги.

Відчуття та сприйняття.

Мислення та пам’ять.

1. До пізнавальних процесів відносять увагу, відчуття, сприйняття, мислення, уяву, пам’ять. Кожен з пізнавальних процесів забезпечує певну сторону пізнання людиною оточуючого світу. Всі ці процеси мають важливе значення в професійній діяльності юриста.

Пізнання людини включає використання як особистого досвіду, одержаного раніше, так і досвіду всього людства, який засвоюється нею у вигляді знань. Які пізнавальні процеси і в якій сукупності слід використовувати в тому чи іншому випадку – залежить від поставлених перед людиною завдань. Юридична діяльність насичена вирішенням великої кількості завдань, пов’язаних з розкриттям і попередженням злочинів. Тому юрист повинен знати зміст і особливості пізнавальних процесів в його професійній діяльності.

2. Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості, окремих психічних процесів на певному об’єкті з одночасним відволіканням від інших подразників, яке виражається в підвищенні рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.

В залежності від об’єкта зосередження виділяють такі форми уваги: сенсорна (перцептивна) і моторна (рухова). За характером виникнення і способами здійснення виділяють два основних види уваги: довільна і недовільна.

Недовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів і цілей людини. Основними умовами її виникнення можуть бути властивості подразників, насамперед їх новизна для суб’єкта. Увагу привертають сильні подразники: сильні звуки, яскраве світло, фарби, різкий запах. Основною функцією недовільної уваги є швидка і правильна орієнтація в умовах середовища, які постійно змінюються, виділення тих об’єктів, які можуть мати в даний момент найбільше значення.

Довільна увага розвивається на основі недовільної. Довільна увага виникає, коли людина в своїй діяльності ставить перед собою певне завдання і свідомо складає програму дій. Це й визначає виділення об’єктів уваги. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Людина бере з пам’яті потрібні їй відомості, виділяє головне, приймає правильні рішення, що особливо важливо для юриста, оскільки в процесі своєї діяльності він часто змушений приймати рішення, від яких залежать долі людей.

Увага характеризується різноманітними властивостями: стійкість, переключення, розподіл, об’єм уваги.

Стійкість – характеристика уваги в часі, яка визначається тривалістю її інтенсивності.

Переключення уваги виявляється в навмисному переході суб’єкта від однієї діяльності до другої, від одного об’єкта до іншого.

Розподіл уваги – можливість одночасного успішного виконання двох або більше різних видів діяльності.

Об’єм уваги визначається кількістю об’єктів, які одночасно і чітко сприймаються.

3. Відчуття – це психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також внутрішнього стану організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників на відповідні рецептори.

Органи чуття – це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людські свідомість. Вони дають людині змогу орієнтуватися в оточуючому світі.

Відчуття має такі властивості: чутливість аналізаторів, адаптація, взаємодія відчуттів та ін. Чутливість аналізатора – це властивість психіки до відображення властивостей предметів і явищ, визначається мінімальною силою подразника, який розрізняє людина, а також різницею між двома подразниками, які здатні викликати зміни у відчутті.

Адаптація – це зміна чутливості аналізатора до інтенсивно діючого на нього подразника.

Взаємодія відчуттів – це зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

В діяльності юриста основними видами чуття є, насамперед, слухове, зорове, нюхове.

Сприйняття – це відображення в свідомості людини предметів або явищ у всій сукупності їх властивостей і ознак при безпосередньому їх впливі на органи чуття.

В ході сприйняття проходить впорядкування і об’єднання окремих відчуттів в цілісні образи речей і подій.

Найбільш важливі особливості сприйняття – предметність, цілісність, структурність, константність, осмисленість, апперцепція, активність.

Предметність – виражається в акті об’єктивації, тобто віднесенні відомостей, одержаних з цього світу, до цього світу.

Цілісність – означає відображення цілісного образу предмета.

Структурність – пов’язана з цілісністю. Ми сприймаємо фактично абстраговану із відчуттів узагальнену структуру, яка формується протягом деякого часу.

Завдяки константності ми сприймаємо оточуючі предмети як відносно постійні за формою, величиною, кольором і т.п.