"Активність/Пасивність суб`єкта" в контексті структурно-семантичного аналізу предиката, Детальна інформація

У категорії стану осібно знаходяться предикати, суб’єкти яких хоча і відзначаються “неактивністю”, але здатні контролювати ситуацію. Таку особливість мають окремі часові стани, виражені дієсловами на зразок стояти, лежати, спати. Від волі суб’єктів цих предикатів залежить їх “пасивна діяльність”: вони можуть продовжити чи перервати її, якщо на заваді не стоять зовнішні чинники. Наведені дієслова в предикатній функції становлять проміжний тип між “дією” та “станом”, що підтверджене можливістю поставити до них питання Що ти робиш? (сиджу чи стою, але не мерзну). Скерованість на об’єкт предикатів стану на зразок любити, ненавидіти, злитися, лютувати, сумувати також вказує на їх синкретичний характер. У структурі цих одиниць можна виокремити компонент “цілеспрямованості”, притаманний значенню “дії”. Підтвердженням спорідненості таких станів із діями є розширена валентна рамка семантико-синтаксичної структури: Хлопець любить дівчину. Він ненавидить цілий світ.

У предикатах якості тлумачення ознаки неактивності суб’єкта зазнало різних підходів. Протистояння предиката якості іншим типам предикатів за частиномовним вираженням (прикметниковим) вносить певні особливості у його характеристику. Це пояснюється насамперед нечасовим характером такого предикатного знака. Філософське бачення субстанції в часі накладає відбиток на мовні форми буття. Органічною формою кожної мовної ситуації є суб’єкт (відображення субстанції) та предикат (відображення часу). Відсутність у структурі предиката “часової локалізованості” нейтралізує усі його часові характеристики та вносить певні корективи у тлумачення суб’єктної синтаксеми. Ознака позачасовості предикатного знака долучає до ознаки пасивності суб’єктів елемент абсолюту. Можливо, опираючись саме на цю особливість, дослідники оминають аналіз предикатів якості за ознакою “активності / пасивності” [3, с.24], [17, с.83]. Ця позиція підпорядкована думці, що “в межах неактивних субстанцій можна розрізняти пасивні та нейтральні субстанції” [15, с.42]. Суб’єкти таких предикатів і можуть характеризуватися як нейтрально пасивні. Сталі предикатні ознаки “якостей” вказують на певну властивість особи / предмета, не визначаючи при цьому характеру останніх: Батько сумний. Пиріг солодкий. Дівчина вродлива. Ґрунт сухий. Наближеними до якостей є нечасові (недієслівні) стани. У прислівникових формах предикатів стану нейтралізація характеру суб’єкта корелює з безособовістю формально-граматичних структур: Мені сумно; Тобі холодно. (Порівн.: Я сумую; Ти мерзнеш).

Набувати ознак якості можуть і предикати дії та процесу. Це відбувається внаслідок зміщень у структурі предиката – деактуалізації значення часової локалізованості, що дає підстави вважати динамічну предикатну ознаку загальною, узвичаєною дією (чи процесом) певного суб’єкта-номінації. При цьому позиція активного суб’єкта трансформується в позицію носія ознаки. Значення атемпоральності досягається лише дієслівними формами недоконаного виду теперішнього часу: Кішки дряпаються. Ці птахи прилітають щороку. Анемони зацвітають навесні. Узимку організм слабшає. У травні трава росте найшвидше. Дослідники називають такі предикати “предикатами класу дій” та “класу процесів” [21, с.93], [6, с.12]. У функційному плані наведені висловлювання співвідносяться з моделлю “мати властивість” + інфінітив.

Структурно-семантичний аналіз предикатних ситуацій, зорієнтований на характеристику “активності / пасивності суб’єкта”, дає змогу зробити такі висновки. Вказана ознака є функційно-семантичним полем у структурі предиката. Мікрополе активності формують предикати дії, мікрополе пасивності – предикати процесу, стану, якості. Ці мікрополя не ізольовані, а накладаються одне на одного. Унаслідок цього предикатні значення, окрім полярних варіантів цієї ознаки (власне активних чи власне пасивних), мають і проміжні ряди. Кожен тип предикатів має свої особливості щодо ознаки активності / пасивності. За характером суб’єктної синтаксеми предикати дії називаємо активним, процесу – неактивними, стану – пасивними, якості – нейтрально пасивними. У кожній групі предикатів можна встановити градацію одиниць щодо аналізованої ознаки.

Література:

1. Абдуразаков М. А. Семантические типы субъектов. Ташкент, 1991. 103 с.

2. Абрамов Б. А. О понятии семантической избирательности слов // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М., 1969. С. 5-15.

3. Адамец П. Образование предложений из пропозиций в современном русском языке. Прага, 1978. 160 с.

4. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К., 1987. 190 с.

5. Бацевич Ф. С. Функционально-ономасиологическое исследование глагольной лексики // Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов, 1997. С. 6-208.

6. Бондар О. І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові: Функціонально-ономасіологічний аспект: Автореф. дис… д-ра філолог. наук. К., 1998. 33 с.

7. Булыгина Т. В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.,1982. С. 7-85.

8. Булыгина Т. В., Шмелев А. Д. Идентификация событий: онтология, аспектология, лексикография // Булыгина Т. В., Шмелев А. Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М., 1997. С. 167-18.

9. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. К., 1993. 368с.

10. Володина Г. И. Описание семантических классов предикатов в целях преподавания русского языка как неродного. М., 1989.

11. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. К., 1991. 192с.

12. Демьянков В. З. «Событие» в семантике, прагматике и в координатах интерпретации текста // Известия АН СССР. Серия языка и литературы. Т. 42. №4. 1983. С. 320-329.

13. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Донецьк, 1996. 437 с.

14. Иванова В. И. Содержательные аспекты предложения-высказывания. Тверь, 1997. 162 с.

15. Качала Я. Субстанциональные и несубстанциональные характеристики глагола // Грамматическое описание славянских языков. М., 1974. С. 38-47.

16. Кильдибекова Т. А. Глаголы действия в современном русском языке. Саратов, 1985. 160 с.

17. Львов Л. А. К определению основных типов глагольных предикатов // Семантика и функционирование английского глагола. Горький, 1985. С. 81-93.

18. Масицька Т. Є. Граматична структура дієслівної валентності. Луцьк, 1998. 208 с.

19. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій. Луцьк, 2001. 340 с.

20. Падучева Е. В., Розина Р. И. Семантический класс глаголов полного охвата: толкование и лексико-синтаксические свойства // Вопросы языкознания. 1993. №6. С. 5-16.

21. Селиверстова О. Н. Второй вариант классификационной сетки и описание некоторых предикативных типов русского языка // Семантические типы предикатов. М., 1982.

22. Семантические вопросы словообразования. Производящее слово /Под ред. М.Н.Янценецкой. Томск, 1991. 273 с.

23. Сергеев И. В. Семантические признаки предикатов состояние // Семантика языковых единиц: Ч.ІІІ Синтаксическая семантика. Семантика единиц художественной речи. М., 1993. С. 84-87.

24. Уфимцева А. А. Описание семантики слов различных семиологических классов в терминах компонентов их знакового значения // Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принципы семиологического описания лексики. М., 1986. С. 102-223.

25. Чейф У. Значение и структура языка. М., 1975. 482 с.