Державність української мови: декларація і реальність, Детальна інформація

Особливо високі вимоги повинні ставитися до мовлення посадових осіб.

Принизливим має бути і для журналіста, і для юриста, економіста, лікаря, народного депутата тощо, таке мовлення:

"Буде виконано до жодного пункта", "голова комісії", "який ставе свою підпис", "якщо виброси продолжатимуться", "спалювання вуглю", "дивилися за подіями у Верховній Раді", "сформульовані юридично грамотно і вірно", "я рахую, що референдум відбудеться", "нічого вражального не сталося", "у самі кратчайші сроки", "... понад сорока восьми гектарів", " і даже навіть більше того скажу".

5. Виважено підходити до проблеми унормування лексики і правопису української мови, укладання термінологічних словників.

Наплив полонізмів, надуживання іншомовної лексики, прагнення водночас повернути всі форми і слова навряд чи викличе захоплення і бажання вивчати мову.

Дивні модні віяння у нас: так швидко "прижилися" - електорат, бартер, спонсор, мас-медіа, істеблішмент, інавгурація, офшорний, шоп, бутік, самміт, консолідувати, конвенція тощо, їх так намагаються популяризувати журналісти і народні обранці (звучить значно приємніше, ніж "електорат"), набагато важче чомусь піддаються запам'ятанню свої, споконвічно українські слова. Нечасто у мовленні почуєш "квапитися", "бентежити", "баритися", "блазень", "гаятися", "глузувати", "гребувати", "дошкуляти", "зглянутися", "марнувати" тощо.

Звісно, зміни в економічному, політичному, культурному житті держави сприяли значному оновленню і активному поповненню лексичного складу.

Зрозуміла поява лексем "дистриб'ютор", "сканер", "факс", "файл" тощо. Чи рівноцінна ж заміна "виборців" на "електорат", "сталий" на "перманентний", "доцільний, прибутковий" на "рентабельний", "соборний, неподільний" на "унітарний" тощо.

Навряд чи сприятимуть піднесенню престижу нашої мови і такі альтернативи: змагун (спортсмен), відбиванка (волейбол), штрикавка (шприц), розчепірка (парасолька), живчик (пульс), відчаль (старт), хлипавка (клапан) та ін.

6. Всі засоби масової інформації мають популяризувати і рекламувати державну мову.

По-перше, мовлення всіх теле- і радіо журналістів, дикторів повинне бути бездоганним. Важко зараз визначити, за якими критеріями відбираються ведучі окремих передач. Тут недостатньо уміти читати українською. На жаль, навіть ведучим такої цікаво задуманої передачі як "Сніданок з 1+1" бракує знань граматики, стилістики, а часом і елементарних норм мовленнєвого етикету.

Добре, що реклама "дбає" про наші зуби, підказуючи, як їх зберегти від карієсу, нагадує щоразу про правила гігієни, показує, якою має бути справжня господиня, безсоромно популяризує італійські тренажери, інколи підтримує вітчизняного виробника чи розкрученого політика. А от якби частину цих зусиль спрямувати на рекламу нашої мови. Покажіть, якою вона може бути мелодійною, виразною, чарівною, коли не звучить спотворено. Доведіть, що вона може обслуговувати всі сфери: і науку, і виробництво, і побут, і армію. Щоб лексикон нашої молоді не складався лише з російського злочинного жаргону – "в натурі", "кльовий", "ничка", "з понтом", "лох", "голімий" тощо (див. "Словарь жаргона преступников (блатная музыка)"). Наше завдання - дати гарантію, переконати молодих у тому, що держава потребуватиме україномовних фахівців високого ґатунку.

Підсумовуючи сказане, зауважимо: сильне і могутнє коріння у нашої мови. Ніякій бурі чи хуртечі не під силу зламати його. Долаючи перешкоди, руйнуючи мури і тенета на своєму шляху, мова живе і розвивається. Та чи надовго їй вистачить сил?

Щоб не запізнитись – треба діяти. Рішуче, впевнено і без зволікань.

Використна література

1) Охримович А. Спасение со дна // День. – 1999. – 11 февр.

2) Новиченко Л. Мово, мово... З роздумів загальних і принагідних // Освіта. – 1996. – 4 груд.

3) Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус // Юрій Шерех. Поза книжками і з книжок. – К.: Час, 1998. – С.382.

4) Ткаченко О. Чи можуть бути в Україні дві загальнодержавні мови? //

5) Ларин Б.А. О лингвистическом изучении города // Русская речь. - Л.І.Асаdemiа, 1928.

6) Андрухович Ю. Мала інтимна урбаністика // Критика. – 2000. – No 1–2. – С.10.