Відповіді на питання до державного іспиту “Бухоблік”, Детальна інформація

-зовнішній(виявлено у покупця)

2) за характером дефектів: непоправний або остаточний(який неможливо виправити); виправний(який можливо виправити);

3) за причинами виникнення: неякісні матеріали; нестача електроенергії; не кваліфікованість працівників;

4) за винуватцями: робітник;постачальник;служба постачання.

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції призначений активний, балансовий рахунок 24 "Брак у виробництві". По дебету цього рахунку відображаються витрати від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку, вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку, витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили виникнення браку продукції.

Аналітичний облік по даному рахунку ведеться за видами виробництва - продукції, по якій виник брак, а також в розрізі статей калькуляції.

В кінці місяця рахунок 24 "Брак у виробництві" щомісяця закривається. До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічного неминучого браку" включаються : -собівартість остаточно забракованої продукції (виробів,напівфабрикатів) з технологічних причин та витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість забракованих виробів відновлюється на рахунку 23 "Виробництво" сторнувальними записами по відвантаженню продукції. Після цього вартість забракованих виробів списується проводкою Д-т рах. 24, К-т рах. 23.

Методи оцінки забракованої продукції в бухгалтерському обліку залежить від ступеня її придатності та місця браку.

Оскільки бракована продукція є одним з видів запасів підприємства при її оцінці слід керуватися нормами П(с)БО-9”Запаси”.

Згідно з Положенням щодо планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості собівартість внутрішнього остаточного браку визначається виходячи з фактичних витрат (основних витрат , включаючи відповідну частку загальновиробничих витрат).

Втрати підприємства від браку продукціїї, який можна виправити, складаються з витрат на їх повторну та додаткову обробку .При цьому втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання,а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку.Суми втрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат,які віднесені на винних осіб.

Згідно П(С)БО 16 “Витрати” втрати від внутрішнього і зовнішнього браку, крім витрат на гарантійний ремонт та обслуговування гарантійних майстерень,включаються до складу загальновиробничих витрат.

Виникнення браку у виробництві документують актом про брак, повідомленням, листом про брак, або у відомостях. В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиницю виміру,кількість, причини виникнення браку, винну особу, вид браку). Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів підприємства.

№ _58_ Облік загальновиробничих витрат та їх розподіл.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління це-, хами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва ;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Наприклад, витрати електроенергії для приведення в рух устаткування, заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи наладчиків устаткування, втрати від технічно неминучого браку. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.