Облік автомобільного транспорту на підприємстві, Детальна інформація

Придбання спецодягу здійснюється тільки на підприємствах-виготівниках або у виробничо-торгівельних фірмах, які реалізують продукцію, що має сертифікат якості. Підприємство визначає потреби у спецодязі окремо для чоловіків і жінок, при цьому обов’язково передбачається найменування, ГОСТи, технічні умови, моделі, призначення за захисними властивостями, розмір, зріст.

На підприємствах повинен бути забезпечене приймання і перевірка спецодягу, який надходить від постачальника, на відповідність умовам ГОСТів і технічним умовам. Якщо ці умови порушені, підприємство повинне подати рекламацію постачальнику зі застосуванням умов майнової відповідальності за постачання неякісного спецодягу або порушення договірних зобов’язань.

Спецодяг виданий працівникам, вважається власністю підприємства і підлягає обов’язковому поверненню у зв’язку з його повним зносом або зі звільненням працівника. Терміни носіння спецодягу календарні відраховуються з дня фактичної його видачі працівником.

Спецодяг, який був у користування, може бути виданий іншим працівником тільки після прання, хімчистки і ремонту. Прийнятий на зберігання і літню пору року теплий спецодяг, який був у користуванні, повинен бути продезинфікований за рахунок підприємства. Після зберігання він повертається тим працівникам, від яких був прийнятий на зберігання.

Видача замість спецодягу матеріалів для його виготовлення або грошових коштів для його придбання не дозволяється. У виняткових випадках, якщо в передбачений нормами термін спецодяг не виданий і у зв’язку із цим працівник самостійно придбав його, власник зобов'язаний відшкодувати працівнику витрати на його придбання за роздрібними цінами.

Вартість спецодягу, виданого працівнику і межах норм, не включається до складу сукупного оподаткованого доходу працівника і прибутковим податком не обкладається. Якщо ж спецодяг виданий понад норм, то його вартість збільшить сукупний оподаткований дохід працівника в тому місяці, у якому він виданий.

Положення №250 передбачено, що не належать до основних засобів і враховуються як засоби в оборотні спеціальний одяг і спеціальне взуття незалежно від їх вартості і терміну служби. Вартість таких предметів, що знаходяться в експлуатації, погашається на підприємстві виходячи з терміну їх служби шляхом нарахування зносу:

або в розмірі 50% при передачі зі складу в експлуатацію і в розмірі решти 50% при вибутті їх у наслідок непридатності;

або шляхом нарахування зносу в розмірі 100% при передачі спецодягу в експлуатацію.

Предмети вартістю до 10 гривень (без ПДВ) за одиницю списуються на затрати у міру їх відпуску в експлуатацію.

Бухгалтерський облік спецодягу ведеться на рахунку “Малоцінні і швидкозношувані предмети” (МШП), до якого відкриваються такі субрахунки:

“МШП на складі”;

“МШП в експлуатації”.

Для дотримання збереження спецодягу при експлуатації на підприємстві повинен бути організований належний контроль за його рухом.

Типові форми первинних облікових документів з обліку МШП. Аналітичний облік ведеться в картках або спеціальних відомостях за найменуванням, видами, місяцями експлуатації в розрізі матеріально відповідальних осіб за формами №МШ-6, МШ-7. Списання здійснюється на підставі акта за формою №МШ-8.

У податковому обліку вартість спецодягу до складу валових витрат включається на підставі Закону про прибуток. Необхідно вести суворий облік спецодягу, виданого за нормами, оскільки на валові витрати підприємства, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.97р., відноситься тільки вартість спецодягу, виданого понад норми, необхідно буде зменшити валові витрати підприємства.

Операції з руху спецодягу відображаються в бухгалтерському і податковому обліку таким чином.

9. Статтею 7 Закону про транспорт установлено, що рівень тарифів на транспортні визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності і сплати податків.

При здійсненні розрахунку вартості проїзду слід керуватися положенням №594, нормами витрат ПММ, Законом про прибуток та іншими законодавчими і нормативними актами. Розглянемо порядок розрахунку вартості перевезення при їх погодинній оплаті (див.табл.4)

Загальна кількість пасажирів, що перевозяться визначаються за формулою:

Q заг. = Qплатн. + Q безплатн.,

де Q плат. – кількість платних пасажирів;

Q безплат. – кількість безплатних пасажирів.

Кількість перевезених пасажирів, які користуються правом безплатного проїзду в громадському транспорті, визначається за формулою:

Q безпл. = Q плат. х К,

Де К – коефіцієнт відношення кількості безплатних і платних пасажирів у загальному обсязі перевезень пасажирів для підпримєств громадського транспорту.

Розрухунок значення коефіцієнтів взаємовідношення “безплатних і платних пасажирів” за видами сполучень для підприємств громадського транспорту виконують регіональні управління статистики звітів і встановленої середньомісячної частоти поїздок окремих категорій громадян з правом безплатного проїзду в громадському транспорті.

Підприємства, що виконують перевезення громадським транспортом, визначають кількість пасажирів, які безплатно перевозяться, з метою отримання відшкодування з місцевих бюджетів сум збитків у зв’язку з наданням безплатного проїзду окремим категоріям громадян. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України. Документом, який на підставі договору про перевезення підтверджує право пасажира на користування автомобільним транспортом і перевезення за плату багажу, є квиток або пільговий проїзний квиток.

З усіма працівниками, призначеними для виконання операцій з отримання, транспортування, зберігання, видачі, приймання і зберігання виручки, проводяться інструктаж, після чого укладаються письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

На за балансовому рахунку “Бланки суворої звітності” ведеться облік квитків у кількосних показниках і за номінальною вартістю, на кожний вид і номінальну ціну, серію і номери квитків за кожною матеріальною відповідальною особою окремо. Списання цих квитків із балансового рахунку за номінальною вартістю здійснюється на підставі відповідних документів про їх реалізацію. Установлено що водії у кондуктори маршрутних автобусів для обліку квитків і виручки застосовують квитково-облікові листки форми 11-АП (для міського і приміського сполучення) і 12-АП (для міжміського сполучення). Квитково-облікові листки також є бланками суворої звітності, мають друкарські номери, термін їх зберігання становить три роки.