Національно-визвольний рух в Україні в 40-50-ті роки хх століття: історія та проблеми історичних оцінок, Детальна інформація

Національно-визвольний рух в Україні в 40-50-ті роки хх століття: історія та проблеми історичних оцінок
Тип документу: Дипломна
Сторінок: 14
Предмет: Історія України
Автор: Грін С.В.
Розмір: 423.1
Скачувань: 2692
Умовно поділяється на два етапи:

А). Перший (1989-1993), пов’язаний з політичним перетворенням в СРСР і зміною ідеології.

Б). Другий (від 1994), головною рисою якого була зміна поколінь дослідників.

На першому етапі кількість власних досліджень була обмежена, рівно як і кількість джерел та літератури з проблем визвольного руху у 40-50ті роки. Серед тих, хто публікує матеріали, помітним є запозичення концепцій націоналістичної емігрантсьвої школи, які на протязі сорока років не мали розвитку, що для новітньої історії річ неприпустима. З іншого боку існує процес симбіозу радянських ідеом і національного фактичного матеріалу, що особливо помітно у текстах М.Коваля, друкованих у різні роки. Взагалі то в цей час практично відсутні передумови для вивчення проблеми, з огляду на збереження багатьох залишків тоталітаризму, що також помітно при зовнішньому аналізі текстів.

Однак не будемо забувати і про позитивний бік – з цього часу починається співіснування різних підходів до проблеми.

Початок другого етапу пов’язують з так званим “поколінням дев’яностих” – тобто молодих, амбіційних, освічених людей, котрі вже не мають якихось ідеологічних обмежень, вирізняються більш гнучким підходом до будь яких питань і, особливо, провокативністю своїх думок. Проте не тільки молодь займає в цей час вершину історичної полеміки, серед зрілих, досвічених дослідників виділяється І.Білас, який зважено і прискіпливо підходить до постановки самої проблеми [5, с.2]. Характерними рисами цього етапу є:

наявність вільної творчості та великої кількості спеціалізованих періодичних видань, на сторінках яких ведеться жвава дискусія;

можливість різних підходів за відсутності ідеологічного тиску;

об’єднання дослідників в ініциативні групи, що надають підтримку та допомагають у розповсюдженні інформації та обміну думками;

початок аналізу історіографії питань і пошук істини через провокативність засобів [79, с.1];

разом з тим, засилля кон’юнктури, що приводить до життя непрофесіоналізм та обмеженість робіт.

Наприкінці розгяду цього розділу відзначимо таке.

Немало років має ще минути, поки з історичного і політичного простору буде усунуте більшість протиріч, які зумовлюють невизначеність щодо проблем національно-визвольного руху в 40-50х роках в Україні. З врахуванням реалій сьогодення можна стверджувати, що це був надзвичайний за своїм обсягом рух, взірець героїчного змагання народу за свою незалежність, в якому цей народ не мав жодної підтримки ззовні і, навпаки, зазнав неймовірного тиску з усіх боків. В умовах європейської геополітики ХХст. український народ став заручником могутніх держав, у планах яких аж ніяк не було виникнення нового суб’єкту міжнародного права. Власно, саме це і зумовило решту протиріч національного, політичного і , перш за все, етичного плану, коли йдеться про історіографію цієї проблеми. І тут вже сама природа людства не дозволить науковцям тверезо і неупереджено оцінити це як явище, доки вони бодай трохи відчувають свій зв’язок із подіями півстаричної давнини.

Зрештою, зовсім неможливо встановити істину саме зараз, коли за умов загострення політичних протиріч відповідно загострюються оцінки найближчого історичного минулого, маючи на меті використання окремих фактів у ідейній боротьбі. Тому на сучасному етапі завдання історичної науки, її частини, що визначає новітню історію України, полягає у необхідності зобити документальну базу для майбутніх досліджень. Слід об’єднати зусилля для обробки історичних концепцій, їх співставлення та ретельного аналізу на підставі розроблених сучасних методики та методології. Разом зі створенням наукової бази, через продовження видання різних збірок на зразок “Літопису УПА”, таким чином буде зроблено вагомий внесок у культуру країни, який стане надбанням всього народу.

Продовжуючи останню тезу, слід відмітити, що не останнім у списку першочергових завдань історичної науки є співпраця з політичною владою за “своїм фахом” з метою створення державної концепції стосовно свого минулого, ставлення до націоналізму та єдності. Саме на таких прикладах, яу історія національно-визвольного руху 40-50х років, ми маємо побудувати систему виховання нових поколінь, від чого залежить майбутнє суспільства.

Нарешті, зупинимося на позитивному “моменті істини”: сучасна історична наука в Україні, особливо її частина, що приділяє увагу новітньому періоду, політиці та розвитку суспільства, має блискучі перспективи розвитку. Коли не станеться так, що за наступні два-три роки надбання демократії буде згорнуто, а економіка буде розвиватися у тому ж напрямку – молоді обдаровані дослідники стануть основою розбудови держави, в якій національна свідомість встановлюватиме і цілі, і шляхи подальшого розвитку. Принаймні, будемо на це сподіватись.

РОЗДІЛ III: ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Від 1991 року ми вже маємо покоління тих, хто народився і був вихований в Україні. В тому вигляді, в якому сьогодні існує ця держава. Слід визнати, що досі дуже сильним є вплив радянського минулого на громадян цієї держави, безперечно цей фактор протягом багатьох років буде відбиватися на поведінці та думках людей. Але фактом також є поширення нової молодіжної культури, яка відрізняється від усього, що було раніше. В попередній частині ми розглянули, який вплив має процес формування нової молоді на розвиток науки, зокрема історичної науки в Україні. Тепер спробуємо визначити, як слід використовувати те невелике, що отримала нація для того, щоб процес цей не раптом припинився.

Загальні вимоги, що було поставлено перед проблемой історичного виховання учнів за допомогою матеріалу з історії України, були такими:

звернути увагу на масштабність висвітлення подій, та, власне, на масштабність самих подій національно-визвольного руху в 40-50-ті роки ХХ століття;

використовувати більше джерела, поєднуючи їх аналіз з порівнянням історіографічним;

стежити за використанням національних учбових матеріалів, повністю виключити можливість запозичення чужих заангажованих концепцій.

Дослідницьким полем для даної частини роботи були школи – спостереження та експерименти, які в них проводилися протягом останніх трьох років. Справа полягає в тому, що ті школяри, які навчаються в 6-11 класах середньої школи і ті студенти вузів, в навчальний план яких входить проходження педагогічної практики знаходяться на найменшій дистанції одни від одних за часом і за ступінню формування соціально-політичних переконань. Таким чином спілкування і розуміння між цими двома категоріями відбувається краще, ніж в інших випадках.

На уроках історії України в 10-11 класі робота по темі “Національно-Визвольний рух” проводилась таким чином.

Лекційне заняття з теми знаходило місце після вельми обширного блоку “Події 1941-1943 рр.”, в якому давалась змістовна інформація про положення в світі та на театрах бойових дій. Передуючий блок з 4-5 занять наповнений емоційними картинами, які змальовують жахливий характер війни як такої в середині ХХ століття [69, С.16]. Увагу приділяють техніці та технологіям знищення людей. Цілі цього підготовчого етапу:

зформувати уявлення про умови, в яких точилася боротьба українців за свою незалежність;

дати уявлення про масштаби героїзму бійців на тлі уявлень про можливость повного знищення, порівнюючи з долею єврейського населення Європи;

підготувати учнів до сприйняття власної національної історії на основі уявлення про загальносвітовий процес національного розвитку.

Тема “Національно-визвольний рух на Україні” розглядалась протягом двох годин. Перша – мала на меті показати необхідність національного розвитку і описати умови, в яких відбувалось національне відродження в Європі напередодні та в ході Другої Світової війни. Використовується порівняння ситуації на Україні з іншими країнами. Таким чином, фактично, підводиться підсумок блоку лекцій, що було згадано вище. Друга година – має на меті сторення загальної, цілісної картини діяльності ОУН/УПА. Учні отримують знання про особистостей руху і частина – виконує індивидуальні роботи по персоналіям руху у формі рефератів.

Після лекційної роботи плануються дві години семінарських зайнять. Перша з них також розглядає діяльність ОУН/УПА як частину стратегічної ситуації у Східній Європі протягом 1939-1945рр. (Друга Світова війна). На цьому зайнятті проводиться гра “Діяльність ГВШ УПА” і слухають короткі доповіді (реферати) щодо тих особистостей – представників національно-визвольного руху, які мають взяти участь у цій грі. Другий семінар – розглядає інший бік справи: політика і ідеологія. При цьому робиться аналіз попередьного семінару і проводиться робота з джерелами різних років і різної ідеологічної спрямованості.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes