Організаційно-структурні засади діяльності Кременецького ліцею в 1920-1930-х рр., Детальна інформація

При ліцеї створено мережу промислових підприємств, які згодом приносили чималий дохід. Найважливішими із них були заклади лісопереробної промисловості. Першим таким підприємством стала лісопильня у Смизі [6, 25], згодом у цьому селі збудували фабрику меблів та фабрику виготовлення дощок [6, 26]. У 1926 р. відкрили лісопильню в Суражі, а одразу після цього почали діяти промислові підприємства у Львові – дві лісопильні з фрезерувальнями та дві меблеві фабрики [6, 27].

Отже, за роки діяльності Кременецький ліцей створив широку господарчу мережу, володів лісовими масивами та земельними угіддями. Це давало можливість не лише забезпечити власні економічні потреби, а й розгорнути внутрішню та зовнішню торгівлю. У його структуру входили господарства, прибутки від яких обчислювалися мільйонами злотих. Так, надходження від торгівлі у 1937 р. становили 2 мільйони злотих, а в 1938 р. – 2 184 586 злотих [8, 5].

Наявність власних коштів та їх ефективне використання забезпечило можливість Кременецькому ліцею створювати нові структурні підрозділи, які не передбачали державного фінансування. Одним з них стала бібліотека, основний фонд якої почав формуватися з 1924 р. [6, 15]. На 1937-1938 рр. у бібліотеці була велика кількість літератури, частину якої подарували міністр релігійних визнань і народної освіти та міністр сільськогосподарських і земельних реформ [6, 16].

Ще одним культурним і науковим центром Кременецького ліцею став музей Кременецької землі, відкритий у 1937 р. Його першим директором був Ф.Мончак [1, 3]. Музей отримав велику нумізматичну колекцію та цінні книги з фондів бібліотеки [7, 15].

Важливе місце у науковій роботі Кременецького ліцею відігравав Волинський науково-дослідний інститут [9, 1-2].

Отже, Кременецький ліцей міжвоєнного періоду був багатогалузевим закладом, діяльність якого торкалася багатьох сфер громадського життя. Його унікальність полягала в тому, що подібних установ на Волині більше не було. Структура ліцею кардинально відрізнялася від загальної системи освітніх закладів Другої Речі Посполитої. Згідно із законом про освіту від 1920 р. мережа навчальних закладів Польщі включала в себе чотири рівні. До першого рівня належали передшколи – дошкільні навчальні заклади для дітей від 4 до 7 років [12, 100]. Другими ступенем навчання були елементарні школи, де вчилися діти із 7-річного віку [12, 103]. Третій ступінь був представлений середніми навчальними закладами. До них входили загальноосвітні заклади, професійні школи та гімназії. У таких школах курс навчання тривав 7 років. Проміжною ланкою між третім і четвертим ступенем навчання були установи, в яких готували майбутніх учителів. Згодом вони почали називатися вчительськими семінаріями. Вищим рівнем у системі освіти був четвертий ступінь, який забезпечувався академічними педагогіумами, спеціальними вищими навчальними закладами, інститутами та університетами [12, 103].

Таким чином, кожний навчальний заклад незалежно від рівня акредитації мав власну адміністрацію і підпорядковувався безпосередньо Міністерству релігійних визнань та народної освіти.

Кременецький ліцей зі своєю багатогалузевою освітньою мережею був винятком у цій системі. У його склад входили заклади всіх рівнів освіти – від дошкільних установ (передшкіл), до педагогіумів та народних університетів.

Унікальність Кременецького ліцею полягала і в його масштабності. Мережа навчальних закладів і господарської структури ліцею охопила практично усю територію Волинського воєводства. Промислові підприємства і господарські установи містилися в різних повітах – Кременецькому, Дубенському, Ковельському, – а дві фабрики лісопереробної промисловості успішно функціонували у Львові. Велика кількість промислових підприємств і земельних ресурсів дала можливість вести власне господарство й отримувати великі прибутки від внутрішньої та зовнішньої торгівлі. За умов такого розвитку Кременецький ліцей займав центральне місце в політичному та соціально-економічному житті всієї Волині.

Джерела та література

Державний архів Тернопільської області (далі ДАТО), ф. 131, оп. 1, спр. 263, арк. 121.

Фонди Кременецького краєзнавчого музею (далі Фонди ККМ), од. зб. LХХХІ,2, спр. 1047, 32 арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХІІІ, 3, спр. 1055, 12 арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХШ, 5, спр. 1057, 12 арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХШ, 7, спр. 1059, 6 арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХШ, 9, спр. 1061, ЗО арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХІІІ, 10, спр. 1062, 86 арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХІП, 11, спр. 1063, 5 арк.

Фонди ККМ, од. зб. LХХХІУ, 8, спр. 1182, 58 арк.

Чернихівський Г. Кременеччина від давнини до сучасності. – Кременець, 1999. – 320 с.

Dlubak R. Mysli o wychowaniu pa\x0144stwowem // \x017Bycie Liceum Krzemienieckiego: Organ Liceum Krzemienieckiego. – R. 3. – 1933. – S. 11-17.

Encуklopedia Powszecha. T.XIII. – Krakow, 1931. – 334 s.

Jowi\x0144ski M. Dochodowo\x015B\x0107 gospodarstw w\x0142o\x015Bcia\x0144skich na Wo\x0142yniu w latach 1927-1930 // Rocznik Wo\x0142y\x0144ski. Rowne, 1934. – Т. III. – S. 454.

M\x0105nczak F. Uwagi o wychowywaniu m\x0142odzie\x017Cy w internatach // \x017Bycie Krzemienieckie: Organ Liceum Krzemienieckiego. – R. 2. – 1931. – S. 3-7.

Poniatowski J. Liceum Krzemеniecki: Dawne zas\x0142ugi – nowe obowi\x0105zki // \x017Bycie Liceum Krzeminieskiego: Organ Liceum Krzemienieckiego. – R. 3. – 1931. – S. 1-27.

Siwicki M. Dzieje konfliktow polsko-ukainskich. – Warszawa, 1992. – T. l. – 317 s.

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ

Педагогіум

Народні університети

Середні навчальні заклади