"Поети "молодої музи"", Детальна інформація

u

th

>

їм тепло і заспокоєння ?” Це було явним перебільшенням . І в збірнику М. Вороного” З-над хмар і з долин ", і в альманасі "За красою " взяли участь письменники різних поколінь і неоднакових орієнтацій,хоч і проглядалась в них певна загальна єстетична платформа ,виражена вже в самих назвах. Ми не маємо сьогодні цілісної концепції українського модернізму початку ХХст. і навіть його визначення (вживаються терміни декаданс , ранній модернізм,предромантизм тощо ), вульгарно-соціологічний підхід до літератури не сприяв об"єктивному дослідженню цього явища .

Можемо лише відзначити його неоднорідність . Якщо пред ставники літературного угрупованння “Українська хата” іноді надто катигорично відмежовувались від народницьких традицій , яка , мовляв ,”не пориває вперед , а топчеться на одному описуванні , регістрації сільськогосподарського інвентаря” , то “Молода муза “, як правило, не проголошувала такого розриву зі школою “старого” реалізму,а прагнула поєднати традицію з новиму західноєвропейськими віяннями.

“Ми всі любили нашу пісню народну , нашу літературу й театр, — згадував пізніше Б. Лепкий, — а все ж бачили , що не стільки сонця,що в вікні .Чогось-то нового бажалося , захочувалось печеного леду , як дехто насміхався з нас ...Я був тоді в Кракові , як “Молода муза “ прийшла на світ , але я її не цурався.

Була це дівчина гарна , та невговкана й химерна. Розсипала перли, плила по морі тьми , сідала над рікою та приглядалася в свічаді плеса.

Не ступала слідами Квітчиної “Марусі”, й не одному голову звернула “. Цей , за словами Б.Лепкого, Sturm und Drang ( буря і натиск)молодих західноукраїнських літераторів базувався на прагненні поєднати ідеї Кардуччі й Ніцше, Метерлінка й Ібсена з традиціями рідної культури. А шукали молоді цихтрадицій не в стилі побутописання , а спиралися на символіку козацьких наспівів, містику Сковороди , демонологічний світогляд народу, “п”ятий єлемент підсоння і четвертий вимір людської душі “.Наталя Кобилянська написала статтю “Символізм в народній пісні “, в якій ствердшувала , щофолькльорна символіка часто співзвучна з тією, яка “послідніми часами станула проти домінуючого в літературі натуралізму”.

Чи вдалося молодомузівцям здійснити синтез цих двох начал , іншими словами, піднести народну символіку до глибини філосовських ідей , які мають загальнолюдський характер? Такою мірою , як це зробила Леся Українка в “Лісовій пісні”, М. Коцюбинський в “Тінях забутих предків”, не вдалося, та все ж деякі новели М. Яцківа (“Лісовий дзвін “, “Поєма долин”), драматична поема В. Пачовського“Сон української ночі” та вірші збірки “Ладі й Марені терновий огоньмій” були в цьому напрямі цікавими спробами, які знайшли продовження в українській літературі.

Нарешті, ще один принцип поетики “молодомузівців” — проголошення культу поезії як краси, як практичної безвартісності, антиутилітарості, поєзії, що не може обмежуватись роллю пропагандиста певної ідеологічної доктрини. Цей принцип сприймався і трактувався часто так, що“молодомузівці” дотримувались гасла “мистецтва для мистецтва”.

Знаходили й підтвердження в рядках одного з віршів В. Пачовлького: “Се є штука — я не пхаю тут ідей!” Одначе це була радше реакція на вимогу писати “соціально-програмові”, як висловився О. Луцький в листі до Г.Хоткевича, запрошуючи його до участі в альманасі “За красою”. І самі учасники цієї літературної групи рішуче заперечили такий погляд.М.Рудницький писав пізніше з цього приводу : ”Довго товкли по підручниках і газетних статтях фразу, повторювану й досі , начебто “Молода муза” поклонялася ідеалові чистої краси та начебто цей ідеал був звичайним ідолом — шкідливою примарою “мистецтво для мистецтва”. Він рішуче заперечує такий погляд , підкреслюючи, що особисті, суб”єктивні мотиви “не ослабили в них громадських почувань.”

Інакше й не могло бути , бо ж учасники цієї групи — вихідці із селянського середовища або сини дрібних службовців, які самі нелегко пробивались у життя , зазнали й далі зазнавали злигоднів, нелегко добуваючи шматок хліба.

“Молода муза” існувала порівнянно недовго — від 1907 року до першої світової війни , отже , якихось сім — вісім років .Але вона вписала свою сторінку в історію української літератури, була певним етапом на шляху її подальшого розвитку.

Водночас треба враховувати й те , що літературний процес творять не тільки і, може, не стільки течії та групи , як творчі індивидуальності.

Кожний учасник “Молодої музи” — людина зі своєю долею і митець із своїм неповторним обличчям .І як митець кожен з них виходить виходить за межіцієї літературної групи , оскільки творчість його не обмежується часом існування .

По-різному склалися долі колишніх “молодомузівців”. Найдовше судилось прожити Михайлові Яцківу ( він помер у 1961 р.), йому вдалося чи не найповніше і найяскравіше виразити ідеї “Молодої музи “ експресивним стилем , в якому гострота спостереження, точність деталі поєднана з виходом за рамки реальності, а тонка лірична настроєність сусідує із відразливою натуралістичністю , в нього чи не найтісніше поєднані і переплетені бодлерівські ідеал і сплін , і водночас він чи не найорганічніше поєднав фолькльорний символ з модерною технікою письма , що доходить місцями майже до сюрреалістичних образних конструкцій. На жаль, творчість М. Яцківа припинилася невдовзі після першої світової війни, і важго гадати , що дав би цей яскравий талант зе сприятливих обставин.

Серед поетів , безсумнівно , найталановитішим був Петро Карманський. Його перша збірка “З теки самовбивці” є учнівським наслідуванням “ Страждання молодого Вертера“ Гете та “Зів”ялого лисття“ І. Франка . Та в наступних книжках він утвердився як оригінальний поєт зі своїм обличчям.

Здається , в цього поета в крові був потяг до мандрів , і з Італії привіз він у поєзію “молодомузівців” замість шуму смерек та хвиль Дністра аромат кипарисів , хлюпання Тибру. Бодлерівське “де-небуть, щоб тільки поза цим світом “ згодом ганяло його світами , та все ж під кінець життя прибило до пристані — хоч не тихої ,а понівеченої — рідного краю . Рання поєзія П. Карманського , сповнена “причинного смутку” . М. Рильський мотиви смутку пояснює як умовами тогочасного життя Галичини , так і особистою вдачею поєта м”якою,вразливою, і тим , “що в колі його творчих зацікавлень були “поєзії” Леопарді , Бодлера , песимістичні сторінки Біблії”.

Мотиви смутку й космічного болю, що на думку І.Франка підносять поезію П.Карманського від дрібниць буденщини до проблеми загальнолюдської духовності й етики , конфліктів між добром і злом , домінують у творах “молодомузівського” періоду. Пізніше, в роки першої світової війни, той високий пафос і тон поволі поступаються місцем сатиричним тонам, гротескним образам . Поет тяжко переживає трагедію рідного краю , коли тисячі січових стрільців гинули на подільських полях, а деякі з їхніх провідників спали “під віденьськими перинами”.

Біль , драму, силу гніву письменник передав у збірці поезій "Alfresco"(1917), в якій трагізм світосприйняття попередніх років переходить у трагізм історичної долі народу, а самоіронія в сатиру.

Довгі роки перебування автора в Бразилії принесли ниску майстерних пейзажних і ліричних поезій, на жаль , сьогодні майже невідомих нашому читачу , бо друкувались вони на сторінках малотиражних галицьких періодичних видань, до того ж недоступних...

На творчість поета повоєнного періоду наклала свій відбиток суспільна ситуація , яка мало сприяла виявленню таланту. Написав і Карманський немало декларативних віршів,та все ж не припиняв творити інтимну лірику і уклав книжку "Осінні зорі".

А ще — зднійснив справжній подвиг, переклавши "Божествену комедію" Данте. Перед самою смертю побачив виданою першу частину цієї праці.Дві наступні-досі чекають видання...

Не вкладається в "молодомузівські" рамки і поезія Василя Пачовського та Богдана Лепкого, які продовжували літературну працю у 20-30 роки. Один із основних мотивів лірики В.Пачовського — "розсипані перли" сліз ліричного героя від нерозділеного кохання , його плач за втраченою милою, що поступово зливається у збірний образ жіночого ідеалу.

Фольклорною символікою сповнені й драматичні поеми В.Пачовського, зокрема “Сон української ночі”, “Сонце руїни”, “Золоті Ворота”, в основі яких лежить ідея національного відродження .

Серед інших творів В.Пачовського назвемо історичну поему “Князь Лаборець”, засновану на легендах і щедро насичену фольклорною символікою і яскравим закарпатським мовним колоритом.

Поезію Богдана Лепкого “молодомузівського” періоду пронизує туга осені, прощання.Вірш “Журавлі” наче концентрує в собі ці мотиви . В кількох строфах про осінній відліт журавлів умістилась широка гама переживань і настроїв. Такими журавлями почували себе галичани , що покидали рідну землю в неясній надії на кращу долю за океаном.

Найбільше сспоріднює Б. Лепкого з іншими представниками “Молодої музи” мотив природи — як того острівця , де людина може відпочити від життєвих турбот і клопотів.

Події І світової війни, у вирі яких опинився і сам письменник , внесли в його поезію нові мотиви. Якщо визначити найголовнішу зміну в поетичній творчості Б.Лепкого воєнних років, то вона виявляється, мабуть, у тому, що “я” поета, яке було в епіцентрі його лірики, втрачає свою домінуючу роль, зливаючись з колективним “я” народу.

У 20-30-ті роки письменник вступає переважно виступає переважно в жанрі історичної прози, до поезії звертається лише час від часу. Вірші цього періоду не додають нічого суттєво нового до сказаного раніше, лише інколи проблиснуть спалахи туги за молодістю, за коханням .