Українська діаспора у Франції: історія складання та динаміка розвитку, Детальна інформація

1947 рік – обрання головою українців у Франції Я.Мусіяновича (один з лідерів ОУН (М)) [8,4].

На сьогодні в Парижі функціонує Провід українських націоналістів, який є керівним центром ОУН (М). Існує низка інших націоналістичних мельниківських осередків, які координують діяльність подібних об’єднань у країнах Заходу.

Крім власне діяльності організацій та товариств, у ХХ ст. у Франції українці налагодили друк періодичних видань. У Парижі з 1925 року розпочато видання французькою мовою журналу “Прометей” - “органу оборони інтересів Кавказу, України та Туркестану”. Це здійснювалося під зверхнім наглядом голови місії УНР – С. Петлюри. У кожному номері подавалися загальні статті по СРСР, а також статті на декілька сторінок про Україну й хроніка українського життя. З початком процесу над вбивцею С.Петлюри при Дипломатичній місії УНР в Парижі (якщо конкретніше – при “Пресовому бюро”) здійснюється випуск бюлетеня. Останній друкується нерегулярно, а пізніше виходить на 1-2 друкованих на мультиплікаторі сторінках щотижня. З 1931 року він публікується лише раз у місяць (крім екстренних повідомлень), але кожен номер містить уже кілька сторінок, де подається аналіз усіх подій, які пов’язані з Україною і відбулися там за останній місяць. Подібно до цього, окремі громади у Франції видають свої друки – відозви, бюлетені тощо [13, 72]. 1925 рік – рік початку виходу у світ паризького “Тризуба”. З 1926 по 1928 рік виходили пробільшовицькі “Українські вісті”, а також “Український робітник”, “Військова справа”. При УНС з 1939 року видаються військові журнали “Військо і техніка”, “За збройну Україну”, а друкований орган союзу – часопис “Українське слово”. Останній виходить і в повоєнний період. До нього також долучаються видання “Українець у Франції” та “Україна”.

Слід згадати такі потужні науково-дослідні установи, як:

Бібліотека імені С.Петлюри в Парижі (відкрита 25 травня 1929 року. Міститься 15 тис. томів, архівні матеріали, періодичні українські видання міжвоєнного періоду, зберігаються старовинні рукописи та інкунабули, як от: “Граматика” І.Ужевича, “Словник” Е.Славинецького. При бібліотеці діє Центр документаційних матеріалів з україністики, яких нараховується понад 30 тис. екземплярів [6,47; 11,4]).

Архів української еміграції у Франції, що знаходиться в Сорбонні при Інституті східних мов та цивілізацій (зберігається широкий план документальних матеріалів, що, передусім, ілюструють діяльність українського уряду в екзилі. Архів заснований у 1949 році).

Європейське відділення НТШ (перенесено до Сарселю у 1951 році. Члени товариства – українські науковці – громадяни Франції, Німеччини, Іспанії, Бельгії, Англії, Швейцарії, Голандії, Норвегії, Марокко. Секції НТШ, в першу чергу історико-філосовська, філологічна, математично-природнича, здійснюють видання “Записок НТШ”. Періодично друкуються і “Вісті з Сарселю”, які оповідають про історію України та містять матеріали щодо Шевченківської спадщини. При товаристві діють бібліотека (понад 20 тис. томів) та архів) [1,32; 2,198].

Українці, які захоплюються музичним мистецтвом, консолідуються у Франції у хори (при церквах), фольклорні і танцювальні ансамблі (при молодіжних організаціях). Українську народну хореографію популяризують багатонаціональні самодіяльні колективи: “Запорожці”, “Гопак” та інші. Інтенсивно функціонують драматичні гуртки, засновані ще у 20-30-х роках ХХ століття:

1927 рік, м. Крезо – Український театр на чолі із Золотарівим;

1935 рік, м.Париж – Український незалежний театр (Шмалій).

Крім професійних труп, постановку вистав здійснюють й аматорські (при товаристві “Рідна хата”, при “Просвіті” у містечках Мелені, Сант-Ельба та інших, при Товаристві театрального мистецтва в Оден-ле-Піші, при Шалетській Громаді тощо).

1926 року у містечках Крезо і Моншене виникли перші українські футбольні команди, але їх професійний рівень був ще досить низьким. 1927 року у м. Монтаржі сформувалась українська команда, яка увійшла до місцевого футбольного клубу. Наступного року вона взяла участь у 22 матчах [5,113].

Яскраву творчу спадщину у Франції залишили по собі визначні діячі української мистецької діаспори. Відзначилися:

у галузі скульптурного та образотворчого мистецтва – М.Башкирцева, М.Паращук, М.Бойчук, О.Архипенко, С.Левицька, О.Грищенко, М.Глущенко, М.Кричевський, В.Хмелюк та інші;

на скрижалях музичного мистецтва свої імена записали композитори І.Вовк, В.Гридін, Г.Пономаренко, Т.Якименко, оперні співаки Є.Зарицька, М.Скала-Стариць-кий.

Нині в Парижі працюють художники О.Мазурик (пейзажі, ікони, портрети, модерні гравюри), А.Сологуб (графіка, реставрація картин), музикознавець проф. А.Вірста [2,195].

Отже, історія складання української діаспори у Франції має глибоке коріння, а на сучасному етапі воно помітно розгалузилося: нині у згаданій країні мешкає 40 тис. українців, об’єднаних навколо товариств та громад, основна мета яких – зберегти свою духовну спадщину та етнічну самобутність.

На Ейфелевій вежі викарбовано напис: до Києва – 2485 км., подібний вказівник знаходиться на п’єдесталі пам’ятника архистратигу Михаїлу у Києві (на площі Незалежності) [4,34]. І хоча чимала відстань відділяє українців Франції від землі їхніх пращурів, але головною, на мою думку, є не територіальна, а духовна присутність у Батьківщині. Воістину, лише той гідний імені українця, хто здатен у своєму серці розмістити велику Вкраїну.

Література

1. Антонюк О. Українська держава і українці у світі // Трибуна. – 2000. - № 1-2. - С.32.

2. Зарубіжні українці. Довідник. – К.: Україна, 1991. - С. 195-200.

3. Західна діаспора // Політика і час. – 1992.- №11-12. - С.33.

4 Киркевич В. Видатні українці Парижа // Міжнародний туризм. – 2000. - № 2. - С. 32-34.

5 . Кочан М. Зарубіжний український католицизм: історія і сучасність // Політика і час. – 1994. - № 2. - С.66.

6. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939 років. – К.: Видавництво імені О.Теліги, 1999. - С.35, 47, 106-114.

7. Наумович С. Україна – Франція: історичні зв’язки // Світ про Україну. – 1993. – 3 лютого. - С.10.

8. Покальчук Ю. Портрет українця у французькому інтер’єрі // Вечірній Київ. – 1994. - № 8-9, с.3-5.

9. Росляк Р. Українці у Франції // Народна армія. – 1997.- 21 серпня. - С.6.

Українці в зарубіжному світі. – К.: Наукова думка, 1991. - Р.ІІ. - С.47-60.

Українці в Європі // Вечірній Київ. – 1997. – 15 серпня. - С. 4.