Чисельність міст і міського населення Волинської губернії наприкінці ХVІІІ - середині ХІХ ст., Детальна інформація

121819 11543

125036 227,2

43,7

Всього у містах

40111

105352

104960

100294

106924

166,6

Всього у повітах

1052322

1308133

1327179

1314093

1390171

32,1

Всього у губернії

1092433

1413485

1432139

1414387

1497095

37,0

Складено за [4; 7, 133-133 зв.; 8, 64-64 зв.; 9, 113-113 зв.; 10, 78-78 зв.].

Табл. 3 засвідчує про зростання населення міст Волині. Від 1798 до 1853 р. людність 12 міст Волинської губернії збільшилася з 40 тисяч до майже 107 тисяч осіб, тобто у 2,6 раза, а усієї губернії – з 1 млн. 92 тисяч до 1 млн. 497 тисяч, тобто в 1,4 раза. Отже, темпи приросту чисельності населення повітових міст у зазначений період були майже у двічі вищими порівняно з приростом усього населення Волині.

Приріст населення міст відбувався протягом досліджуваного часу, за винятком декількох років, коли панувала епідемія холери: у 1830-1831 рр. і 1848-1849 рр. Наприклад, у 1848 р. епідемія холери виникла в губернії в червні місяці, спочатку в Житомирі, куди була занесена з Києва, а згодом поширилася по усіх повітах, чому сприяло особливо тепле літо. Епідемія тривала до кінця 1848 р., але останні її прояви зникли лише в березні 1849 р. На цю заразну хворобу захворіло 63929 осіб, тобто 4,51 % усього населення губернії, померло 24698 (38,61 %) хворих. Смертність від холери була вищою серед євреїв, що можна пояснити їх більшою мобільністю, скупченістю проживання в містах і містечках [11, 19-20].

У 1848 р. епідемія спричинила зменшення населення міст на 4,45 %, а всієї губернії – на 1,24 %. Найбільше постраждали міста Дубно, Луцьк, Рівне, Острог, де людність зменшилася, відповідно, на 8,51 %; 8,45 %; 7,07 % і 6,36 %. Після епідемії простежувалося поступове зростання чисельності міського населення: у 1853 р. воно збільшилось на 6,61 % порівняно з 1848 р., але порівняно з 1846 р. – всього на 1,49%.

За першу половину ХІХ ст. високими темпами приросту населення виділявся Овруч (772 %), Житомир (334 %), Володимир-Волинський (233 %), Кременець (227 %). Причини швидкого розвитку цих міст були різні: наприклад, Овруч опинився в центрі внутрішньої колонізації, яка тоді інтенсивно проходила в північно-східному регіоні губернії, а піднесення Житомира зумовлене його перетворенням у 40-50-х роках ХІХ ст. на справжній губернський центр.

Повільно зростало населення Дубна (44,5 %), Заслава (83 %), Острога (84 %). Стагнація Дубна почалася в 30-х роках, коли після ліквідації Кременецького ліцею в ньому остаточно занепали великі ярмарки. Через різні причини, пов’язані з їх власниками, не мали сприяливих умов для розвитку Заслав і Острог.