До теорій дослідів Майкельсона і Троутона-Нобля
До теорій дослідів Майкельсона і Троутона-Нобля
Тип документу: Реферат
Сторінок: 5
Предмет: Физика, Астрономия
Автор: CoolOne
Розмір: 90.9
Скачувань: 1858
(19)
на величину
і дає внесок у інтеграли, визначається виразом
(20.ІІІ)
для випадку заряду, який рухається з довільною швидкістю. Для зарядів малих розмірів охоплені квадратними дужками величини можна вважати сталими, і тоді (9, 316(:
(21)
де
(22.ІІІ)
Формули (21), (22) визначають потенціали Льєнара-Віхерта. Вадою їх виведення було використання радіального наближення. В результаті відбувся відхід від сферичності як збиральної поверхні, покладеної в основу виведення, так і загаяних потенціалів, відхід від формалізму перетворень Галілея, інваріантом яких є рівняння сфери, і перехід до перетворень третього роду, які описують еліпсоїд обертання.
означена формулою (16). При такому підході замість (20), (22) одержуємо:
(23.І)
Формули (21), (23) визначають сферично симетричні потенціали Льєнара-Віхерта.
Для випадку рівномірного і прямолінійного руху точкового заряду електромагнітні потенціали можна означити виразами (21), знявши в них накладене квадратними дужками застереження. Вирази (23), (22) перетворюються до вигляду:
(24.І)
(25.ІІІ)
за допомогою координатних функцій відповідно (1) і (3).
Рухомі заряди в досліді Троутона-Нобля створюють стаціонарне поле. Завдяки цьому між потенціалами поля існує зв’язок:
(26)
між зарядами, яка є довжиною стержня:
(27)
, одержуємо:
(28.І)
(29.ІІІ)
що повинен був закручувати вертикальну нитку в дослідній установці, дорівнює:
(30)
тобто виконується умова:
(31)
поля рухомого заряду є сферично симетричним. Функція (28), яка є інваріантом перетворень Галілея, є інваріантом і досліду Троутона-Нобля. Функція (29), яка описує еліпсоїд Гевісайда, не задовольняє умови (31). Дослід не підтверджує, отже, уявлень про сплющення поля рухомого заряду.
на величину
і дає внесок у інтеграли, визначається виразом
(20.ІІІ)
для випадку заряду, який рухається з довільною швидкістю. Для зарядів малих розмірів охоплені квадратними дужками величини можна вважати сталими, і тоді (9, 316(:
(21)
де
(22.ІІІ)
Формули (21), (22) визначають потенціали Льєнара-Віхерта. Вадою їх виведення було використання радіального наближення. В результаті відбувся відхід від сферичності як збиральної поверхні, покладеної в основу виведення, так і загаяних потенціалів, відхід від формалізму перетворень Галілея, інваріантом яких є рівняння сфери, і перехід до перетворень третього роду, які описують еліпсоїд обертання.
означена формулою (16). При такому підході замість (20), (22) одержуємо:
(23.І)
Формули (21), (23) визначають сферично симетричні потенціали Льєнара-Віхерта.
Для випадку рівномірного і прямолінійного руху точкового заряду електромагнітні потенціали можна означити виразами (21), знявши в них накладене квадратними дужками застереження. Вирази (23), (22) перетворюються до вигляду:
(24.І)
(25.ІІІ)
за допомогою координатних функцій відповідно (1) і (3).
Рухомі заряди в досліді Троутона-Нобля створюють стаціонарне поле. Завдяки цьому між потенціалами поля існує зв’язок:
(26)
між зарядами, яка є довжиною стержня:
(27)
, одержуємо:
(28.І)
(29.ІІІ)
що повинен був закручувати вертикальну нитку в дослідній установці, дорівнює:
(30)
тобто виконується умова:
(31)
поля рухомого заряду є сферично симетричним. Функція (28), яка є інваріантом перетворень Галілея, є інваріантом і досліду Троутона-Нобля. Функція (29), яка описує еліпсоїд Гевісайда, не задовольняє умови (31). Дослід не підтверджує, отже, уявлень про сплющення поля рухомого заряду.