Мустафа Кемаль Ататюрк

\x0160

\x017E

 

¶

\x00B8

\x00BA

1/4

3/4

A

A

Ae

AE

E

E

E

I

I

\x00D0

O

O

Oe

O

U

Ue

TH

\x00F0

o

, хто носить капелюх зі схильності до релігії іншого і з презирства до своєї власний, є невірним.... Хіба не божевілля відмовитися від свого національного одягу, щоб приймати одяг Інших народів?" Заяви такого роду не публиковались у Туреччині, але багато хто їх розділяв.

Зміна національного одягу показала в історії бажання слабких походити на сильних, відсталих - на розвинутих. Середньовічні єгипетські хроніки розповідають, що після великих монгольських завоювань ХІІ-го століття навіть мусульманські султани й еміри Єгипту, що відбили навалу монголів, почали носити довге волосся, як і азіатські кочівники.

Коли османські султани в першій половині XІХ століття стали проводити перетворення, вони, насамперед, облачили солдата в європейські мундири, тобто в костюми переможців. Тоді і був уведений замість тюрбана головний убір, названий фескою. Він настільки прищепився, що через сторіччя став емблемою мусульманської ортодоксії.