Екосистема поняття, властивості, типи
Екосистема поняття, властивості, типи
Тип документу: Реферат
Сторінок: 7
Предмет: Экология
Автор: фелікс
Розмір: 59.5
Скачувань: 3839
Територія помешкання тварин розділяється на певні ділянки, які мають своє призначення (кормова, гніздова, шлюбна територія тощо).
Популяція характеризується динамікою популяції.
Екологічні фактори. Дія екологічних факторів
Екологічні фактори - це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та характер їх взаємовідносин.
Виділяють три основних групи факторів за характером походження:
1. абіотичні фактори - зумовлюються дією неживої природи і поділяються на:
· кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);
· орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
· геологічні тощо;
2. біотичні фактори - дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними;
3. антропогенні фактори - вплив на живу природу життєдіяльності людини.
За характером їх дії:
1. Стабільні чинники - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне-тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.
2. Змінні чинники, в свою чергу, поділяються на:
· закономірно змінні - періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції. сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми).
· випадково змінні - об'єднують біотичні, абіотичні і антропогенні фактори, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).
Вважають, що загальна кількість становить близько 60-ти; існує і спеціальна класифікація:
1) фактори часу (еволюційні, історичні, діючі);
2) фактори періодичності (періодичні і неперіодичні);
3) фактори первинні і вторинні;
4) фактори за походженням (космічні, абіотичні, біотичні, природно-антропогенні, техногенні, антропогенні);
5) фактори за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні);
6) фактори за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, біогенні, комплексні, кліматичні);
7) фактори за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні);
8) фактори за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, турбуючі, мутагенні, тератогенні);
9) фактори за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності);
10)фактори за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).
Дія екологічних факторів
Одні і ті ж фактори неоднаково впливають на організми різних видів, які живуть разом і навіть для сукупності організмів одного і того ж виду.
Важливою характеристикою виду організмів є його витривалість до того чи іншого фактору. На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня так і надмірна дія будь-якого фактору. Сила фактору, яка сприяє життєдіяльності організму, називається зоною оптимуму, а межа витривалості організму лежить між верхньою і нижньою межами величини фактору, коли організмам загрожує загибель. Зони пригніченого стану називають зонами песимуму. Величина діапазону зон оптимуму й песимуму є критерієм для визначення витривалості й пластичності організму щодо даного екологічного фактора, тобто екологічної валентності (рис.7 ).
Популяція характеризується динамікою популяції.
Екологічні фактори. Дія екологічних факторів
Екологічні фактори - це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та характер їх взаємовідносин.
Виділяють три основних групи факторів за характером походження:
1. абіотичні фактори - зумовлюються дією неживої природи і поділяються на:
· кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);
· орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
· геологічні тощо;
2. біотичні фактори - дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними;
3. антропогенні фактори - вплив на живу природу життєдіяльності людини.
За характером їх дії:
1. Стабільні чинники - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне-тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.
2. Змінні чинники, в свою чергу, поділяються на:
· закономірно змінні - періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції. сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми).
· випадково змінні - об'єднують біотичні, абіотичні і антропогенні фактори, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).
Вважають, що загальна кількість становить близько 60-ти; існує і спеціальна класифікація:
1) фактори часу (еволюційні, історичні, діючі);
2) фактори періодичності (періодичні і неперіодичні);
3) фактори первинні і вторинні;
4) фактори за походженням (космічні, абіотичні, біотичні, природно-антропогенні, техногенні, антропогенні);
5) фактори за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні);
6) фактори за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, біогенні, комплексні, кліматичні);
7) фактори за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні);
8) фактори за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, турбуючі, мутагенні, тератогенні);
9) фактори за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності);
10)фактори за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).
Дія екологічних факторів
Одні і ті ж фактори неоднаково впливають на організми різних видів, які живуть разом і навіть для сукупності організмів одного і того ж виду.
Важливою характеристикою виду організмів є його витривалість до того чи іншого фактору. На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня так і надмірна дія будь-якого фактору. Сила фактору, яка сприяє життєдіяльності організму, називається зоною оптимуму, а межа витривалості організму лежить між верхньою і нижньою межами величини фактору, коли організмам загрожує загибель. Зони пригніченого стану називають зонами песимуму. Величина діапазону зон оптимуму й песимуму є критерієм для визначення витривалості й пластичності організму щодо даного екологічного фактора, тобто екологічної валентності (рис.7 ).