Я вибрала Долю собі сама": життєвий і творчий шлях Ліни Василівни Костенко

але мовчали, тяжко так мовчали,

неначе в них вселився сатана.

Усіх трясло з того переполоху,

щезали всі, хто вельми їм допік.

Та мамочко, та вийдіть з льоху! —

В душник благали діти й чоловік.

Вони мовчали, як у бастіоні.

Вони благань не мали на меті,

непереможно безборонні

в своїй великій німоті.

Коли ж вони відходили потроху

і вже од серця зовсім одлягло,

вони капусту вносили із льоху,

і більш про це вже мови не було.

Храми

Мій дід Михайло був храмостроїтель.

Возводив храми себто цілий вік.

Він був чернець, з дияволом воїтель,

печерник, Боговгодний чоловік.

Він був самітник. Дуже був суворий.

Між Богом-чортом душу не двоїв.

І досі поминають у соборах:

храмостроїтель Михаїл.

Жив у землі, мовчущий не во злобі.

Труждався сам, нікого не наймав.

Він працював до поту на возлоб'ї

і грошей зроду шеляга не мав.

Ті тридцять срібних теж були грошима.

Це гріх. Це сльози діви Міріам.

Він був святий. Він жив непогрішимо,