Автобіографія та творчість Лесі Українки

  І скаже: «Он земля твого народу!

  Борись і добувайся Батьківщини,

  Бо прийдеться загинуть

   у вигнанні

  Чужою-чуженицею в неславі».

  

  І, може, дасться заповіт новий,

  І Дух нові напише нам скрижалі.

  

  Але тепер? Як маємо шукати

  Свого народу землю?

   Хто розбив нам

  Скрижалі серця, Духа заповіт?

  Коли скінчиться той полон

   великий,

  Що нас зайняв в землі

   обітованній?

  І доки рідний край Єгиптом

   буде?

  Коли новий загине Вавилон?

  

(1904)

Тверда, переконлива віра в людину, в її високе покликання, торжество християнських істин — головний рушій творчості геніальної дочки українського народу. Те, що колись спекулятивно охрещували як революційність, насправді було палким прагненням якнайскорішого утвердження справжніх моральних цінностей як у конкретно взятій людині, так і в суспільстві загалом. Ця переконаність не була декларативним проповідуванням догм, а грунтувалася на знанні Духа, що відкривається лише обраним раз на сто років.

*

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Леся Українка.

*