Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" (15.11.2001), Детальна інформація
Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" (15.11.2001)
Тип документу: Реферат
Сторінок: 16
Предмет: Закони України
Автор: Олексій
Розмір: 40.7
Скачувань: 1276
Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину
Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Стаття 3. Основні завдання ветеринарної медицини
Основними завданнями ветеринарної медицини є:
охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;
державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного походження та кормових добавок;
державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;
бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний контроль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного походження (далі - переробні підприємства) усіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, а на ринках - продукції рослинного походження;
сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;
сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної
медицини
Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.
Стаття 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі
ветеринарної медицини
До компетенції Кабінету Міністрів України належать:
забезпечення здійснення державної політики у галузі ветеринарної медицини;
розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;
здійснення заходів щодо охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, належної якості та безпеки продукції тваринного походження, встановлення карантину тварин та охорони довкілля;
забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державних установ ветеринарної медицини;
реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;
укладення міжнародних договорів;
здійснення інших повноважень з управління галуззю.
Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань аграрної політики
Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Стаття 3. Основні завдання ветеринарної медицини
Основними завданнями ветеринарної медицини є:
охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;
державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного походження та кормових добавок;
державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;
бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний контроль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного походження (далі - переробні підприємства) усіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, а на ринках - продукції рослинного походження;
сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;
сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної
медицини
Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.
Стаття 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі
ветеринарної медицини
До компетенції Кабінету Міністрів України належать:
забезпечення здійснення державної політики у галузі ветеринарної медицини;
розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;
здійснення заходів щодо охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, належної якості та безпеки продукції тваринного походження, встановлення карантину тварин та охорони довкілля;
забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державних установ ветеринарної медицини;
реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;
укладення міжнародних договорів;
здійснення інших повноважень з управління галуззю.
Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань аграрної політики