Клініка, перша медична допомога, організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження, Детальна інформація

пивзавод — 30 т;

міськмолокозавод № 1 — 4,5 т;

і т.д. див. Додаток № 1.

Аміак у газоподібному стані може самозайматися при температурі 650°С. Рідкий аміак горіння не підтримує. Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Це поріг сприйняття. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення. Отже:

поріг сприйняття — 0,035 мг/л;

подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;

подразнення очей — 0,5 мг/л;

подразнення шкіри — 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);

кашель задушливий — 1,25 мг/л;

токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);

концентрація — 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.

Клініка.

@

ронхіти, пневмонії, трахеобронхіти, набряки гортані, токсичний набряк легенів. Вплив аміаку на ЦНС виявляється у збудженні, судомах. Воно мабуть пояснюється нестачею кисню в крові і нервових клітинах.

Аміак також здійснює місцеве подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів. Звідси задушливий кашель, нежить, утруднення дихання, різі в очах, сльозотеча. Пульс частий, серцебиття.

Перша медична допомога.

При попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців; при болях — закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% —1-2 краплі.

При інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки “ДО” або “М” або ізолюючих протигазів (ІП-4). Поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини — тепле молоко із содою.

Шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.

При попаданні рідкого аміаку усередину:

промивання шлунка, викликати блювоту;

дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;

давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.

Сірководень — безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння — 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум’ям.

Сірководень відноситься до групи отруйних речовин задушливої і загальнотоксичної дії. Є сильною нервовою отрутою. Він порушує внутрішньотканинне дихання і викликає аноксію. Місцева дія; сильно подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Отруєння сірководнем протікає дуже швидко: судоми, утрата свідомості і смерть від припинення дихання або паралічу серця. При малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.

Перша медична допомога.

Винос із зараженої атмосфери, спокій, тепло, вдихання кисню, штучне дихання. При утраті свідомості, у комі — кровопускання 300-400 мл із наступним уведенням внутрівенно хромосмону 20-30 мл. Протигаз марки “У”, захисні окуляри — обов’язкові засоби індивідуального захисту. Дегазацію проводять лужними розчинами.

Оксид сірки — безбарвний газ із гострим запахом. Добре розчиняється у воді, створюючи сірчану кислоту. При впливі на організм подразнює верхні дихальні шляхи, викликаючи запалення слизових оболонок носоглотки, бронхів. Високі концентрації оксиду сірки в повітрі викликають у людини задишку, можуть призвести до утрати свідомості.

Перша медична допомога.

Постраждалого винести на свіже повітря, інгаляція киснем, промивання очей і носоглотки 2% розчином питної соди. Для захисту від парів оксиду сірки використовуються промислові протигази марки “У”. Дегазують (знезаражують) його лугами, аміаком, гашеним вапном.