Політична система суспільства, Детальна інформація
Політична система суспільства
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Політологія
Автор: Олексій
Розмір: 14.4
Скачувань: 1247
Демократичний режим характеризується гармонійним поєднанням правової соціальної держави та розвиненого громадянського суспільства, де реалізовано демократичні принципи.
Авторитарний режим тримається на значному зосередженні влади в руках однієї особи чи обмеженої групи людей, "звуженні" громадянського суспільства (тобто політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, повноважень демократичних інституцій) і жорсткого примушування до додержання, можливо, непопулярних, але формально легальних вимог (законів). За авторитаризму досить характерним є патерналізм (від лат. pater — батько), який виходить з того, що держава, влада має по-батьківськи піклуватися про народ. Як наслідок, вона примушує людей до певних дій "для їхнього ж блага".
Деякі вчені вважають авторитаризм необхідним засобом формування громадянського суспільства під час переходу від тоталітаризму до демократії.
Тоталітарний режим характеризується майже повним поглинанням державою громадянського суспільства, всеохопним контролем і репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі. Такий режим намагається контролювати всі сфери суспільного життя адміністративно. Він фактично ліквідує або вихолощує конституційні права та свободи громадян і реалізує домінування однієї політичної партії та ідеології.
У межах тоталітаризму виокремлюють більшовицький, нацистський і фашистський режими.
Отже, зазначимо, що політична система, яка, по суті, складається із сукупності взаємопов’язаних політичних інституцій і політичних відносин, є надзвичайно складною й потребує стабільності та еволюційного розвитку, оскільки різкі зміни руйнують її, розбалансовують діяльність, призводять до значних людських, матеріальних і духовних втрат суспільства.
Література:
Локк Дж. Избранные философские произведения. — М., 1960.
Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. — К., 1999.
Макаренков Е. В., Сушков В. И. Политология. Альбом схем. — М., 1998.
Макиавелли Н. Избранные произведения. — М., 1982.
Максиженко С. Д. Генетическая психология. — М. — К., 2000.
Мальцев В. А. Философия политики. — М., 1997.
Мамут Л. С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. — М., 1989.
Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования. — М., 1997.
Марченко М. Н. Политическая теория и политическая практика развитых капиталистических стран. — М., 1992.
Мас-медіа України: Досвід. — К., 1995.
Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. — М., 1994.
Матвиенко В. Я. Прогностика. — К., 2000.
Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. — М., 1990.
Миннибаев В. Политическая карьера провинциалов. — Казань, 1991.
Мироненко О. М. Права і свободи людини у доробку українських мислителів XIX — початку XX ст. — К., 1995.
Авторитарний режим тримається на значному зосередженні влади в руках однієї особи чи обмеженої групи людей, "звуженні" громадянського суспільства (тобто політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, повноважень демократичних інституцій) і жорсткого примушування до додержання, можливо, непопулярних, але формально легальних вимог (законів). За авторитаризму досить характерним є патерналізм (від лат. pater — батько), який виходить з того, що держава, влада має по-батьківськи піклуватися про народ. Як наслідок, вона примушує людей до певних дій "для їхнього ж блага".
Деякі вчені вважають авторитаризм необхідним засобом формування громадянського суспільства під час переходу від тоталітаризму до демократії.
Тоталітарний режим характеризується майже повним поглинанням державою громадянського суспільства, всеохопним контролем і репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі. Такий режим намагається контролювати всі сфери суспільного життя адміністративно. Він фактично ліквідує або вихолощує конституційні права та свободи громадян і реалізує домінування однієї політичної партії та ідеології.
У межах тоталітаризму виокремлюють більшовицький, нацистський і фашистський режими.
Отже, зазначимо, що політична система, яка, по суті, складається із сукупності взаємопов’язаних політичних інституцій і політичних відносин, є надзвичайно складною й потребує стабільності та еволюційного розвитку, оскільки різкі зміни руйнують її, розбалансовують діяльність, призводять до значних людських, матеріальних і духовних втрат суспільства.
Література:
Локк Дж. Избранные философские произведения. — М., 1960.
Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. — К., 1999.
Макаренков Е. В., Сушков В. И. Политология. Альбом схем. — М., 1998.
Макиавелли Н. Избранные произведения. — М., 1982.
Максиженко С. Д. Генетическая психология. — М. — К., 2000.
Мальцев В. А. Философия политики. — М., 1997.
Мамут Л. С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. — М., 1989.
Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования. — М., 1997.
Марченко М. Н. Политическая теория и политическая практика развитых капиталистических стран. — М., 1992.
Мас-медіа України: Досвід. — К., 1995.
Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. — М., 1994.
Матвиенко В. Я. Прогностика. — К., 2000.
Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. — М., 1990.
Миннибаев В. Политическая карьера провинциалов. — Казань, 1991.
Мироненко О. М. Права і свободи людини у доробку українських мислителів XIX — початку XX ст. — К., 1995.