Структура процесу навчання рухових дій, Детальна інформація
Структура процесу навчання рухових дій
Тип документу: Реферат
Сторінок: 5
Предмет: Фізкультура
Автор:
Розмір: 14.5
Скачувань: 1719
Зрозуміло, що вчитель та учні будуть докладати всіх зусиль для безпомилкового виконання вправ. Проте практика показує, що їм це вдається рідко. В цьому контексті процес навчання можна розглядати як процес проб, помилок і їх виправлення. Отже, вчитель повинен вміти виправляти помилки. Аналіз показує, що всі помилки мають свої причини, а їх виправлення полягає в усуненні причин. Саме на усунення причин помилок і будуть спрямовані ваші зусилля та зусилля ваших учнів.
Що ж заважає учням з першого разу безпомилково виконувати вправи? Які причини помилок при вивченні вправ зустрічаються найчастіше?
До них відносяться:
• нераціональна методика навчання, обрана вчителем (неправильна послідовність вправ, негативна їх взаємодія, недостатній руховий досвід та фізична підготовленість, нераціональні методи навчання, погана організація навчально-виховного процесу тощо);
• нерозуміння учнями поставлених завдань та техніки виконання вправ;
• надмірне збудження або гальмування, що впливає на емоційний стан учнів;
• страх виконувати рухову дію;
• порушення ритму виконання вправи;
• неправильне виконання попередніх фаз рухової дії або попередньої вправи в комбінації вправ;
• невиконання або несвоєчасне виконання окремих рухів в руховій дії;
• неправильний напрям рухів;
• недостатня або надмірна амплітуда;
• надмірна розслабленість або скутість;
• втома, яка при перших спробах наступає раніше, ніж на наступних етапах навчання;
• несприятливі умови виконання рухових дій (метеорологічні умови, неякісне устаткування та прилади тощо);
• надмірне старання, що призводить до м'язового та нервового перенапруження.
Ще раз нагадуємо, що методика виправлення помилок полягає у визначенні причин і підборі прийомів їх усунення. Наприклад, якщо учень боїться, то зрозуміло, що посилена страховка і забезпечення належних безпечних умов буде сприяти правильному виконанню вправи.
Помилки є типові, індивідуальні. Типові — це ті, які допускаються більшістю учнів, їх можна прогнозувати, а, отже, і запобігати. Індивідуальні помилки допускаються окремими учнями або групами учнів і повинні виправлятись персонально. Помилки легше виправляти у процесі, ніж після засвоєння вправи.
Успішне розучування вправи можливе лише за умови достатньої кількості її повторень в одному занятті та кількості занять у тижневому циклі (дивись "Методи навчання").
Урок, присвячений розучуванню вправ, не повинен бути перевантажений іншими завданнями.
Мета, завдання та особливості другого етапу
Метою другого етапу є деталізоване, відносно досконале засвоєння рухової дії.
Завданнями другого етапу є:
І) поглибити розуміння учнями закономірностей виконання рухової дії;
2) уточнити техніку щодо індивідуальних можливостей учнів, посилити самоконтроль;
3) домогтись правильного виконання вправи;
4) створити передумови варіативного виконання вправи.
Реалізація мети і вирішення завдань повинно привести фактично до формування навички (дивись “Характерні особливості навички”). Досягають цього шляхом серійного багаторазового повторення рухової дії, збільшення кількості занять (особливо самостійних). При цьому в ЇЇ виконання вносять необхідні корективи, уточнюють техніку окремих рухів
і вправи загалом та усувають помилки, але не доводять учнів до втоми. Уточнення починають в постійних умовах. Згодом умови виконання вправи змінюються, і в тренування включаються варіанти її техніки, починаючи з вихідних і кінцевих положень. Це особливо характерно для дій, які в майбутньому будуть застосовуватись в умовах, що безперервно змінюються (спортивні ігри, одноборства).
В міру відпрацювання техніки кількість автоматизованих рухів збільшується, що, зрештою, приводить до формування динамічного стереотипу і тонкого м'язового відчуття.
Що ж заважає учням з першого разу безпомилково виконувати вправи? Які причини помилок при вивченні вправ зустрічаються найчастіше?
До них відносяться:
• нераціональна методика навчання, обрана вчителем (неправильна послідовність вправ, негативна їх взаємодія, недостатній руховий досвід та фізична підготовленість, нераціональні методи навчання, погана організація навчально-виховного процесу тощо);
• нерозуміння учнями поставлених завдань та техніки виконання вправ;
• надмірне збудження або гальмування, що впливає на емоційний стан учнів;
• страх виконувати рухову дію;
• порушення ритму виконання вправи;
• неправильне виконання попередніх фаз рухової дії або попередньої вправи в комбінації вправ;
• невиконання або несвоєчасне виконання окремих рухів в руховій дії;
• неправильний напрям рухів;
• недостатня або надмірна амплітуда;
• надмірна розслабленість або скутість;
• втома, яка при перших спробах наступає раніше, ніж на наступних етапах навчання;
• несприятливі умови виконання рухових дій (метеорологічні умови, неякісне устаткування та прилади тощо);
• надмірне старання, що призводить до м'язового та нервового перенапруження.
Ще раз нагадуємо, що методика виправлення помилок полягає у визначенні причин і підборі прийомів їх усунення. Наприклад, якщо учень боїться, то зрозуміло, що посилена страховка і забезпечення належних безпечних умов буде сприяти правильному виконанню вправи.
Помилки є типові, індивідуальні. Типові — це ті, які допускаються більшістю учнів, їх можна прогнозувати, а, отже, і запобігати. Індивідуальні помилки допускаються окремими учнями або групами учнів і повинні виправлятись персонально. Помилки легше виправляти у процесі, ніж після засвоєння вправи.
Успішне розучування вправи можливе лише за умови достатньої кількості її повторень в одному занятті та кількості занять у тижневому циклі (дивись "Методи навчання").
Урок, присвячений розучуванню вправ, не повинен бути перевантажений іншими завданнями.
Мета, завдання та особливості другого етапу
Метою другого етапу є деталізоване, відносно досконале засвоєння рухової дії.
Завданнями другого етапу є:
І) поглибити розуміння учнями закономірностей виконання рухової дії;
2) уточнити техніку щодо індивідуальних можливостей учнів, посилити самоконтроль;
3) домогтись правильного виконання вправи;
4) створити передумови варіативного виконання вправи.
Реалізація мети і вирішення завдань повинно привести фактично до формування навички (дивись “Характерні особливості навички”). Досягають цього шляхом серійного багаторазового повторення рухової дії, збільшення кількості занять (особливо самостійних). При цьому в ЇЇ виконання вносять необхідні корективи, уточнюють техніку окремих рухів
і вправи загалом та усувають помилки, але не доводять учнів до втоми. Уточнення починають в постійних умовах. Згодом умови виконання вправи змінюються, і в тренування включаються варіанти її техніки, починаючи з вихідних і кінцевих положень. Це особливо характерно для дій, які в майбутньому будуть застосовуватись в умовах, що безперервно змінюються (спортивні ігри, одноборства).
В міру відпрацювання техніки кількість автоматизованих рухів збільшується, що, зрештою, приводить до формування динамічного стереотипу і тонкого м'язового відчуття.