Теорія трансформації капіталу. Неоінституціоналізм

підприємницький доход, або винагорода за працю щодо організації підприємства.

Томас Роберт Мальтус – автор “теорії народонаселення”, згідно з якою люди розмножують за геометричною прогресією. На відміну від цього виробництво зростає за арифметичною прогресією. Тому в суспільстві не вистачає засобів існування, мають місце злидні і безробіття.

Засоби приведення населення відповідно до виробництва дає природа – це війни, стихійні лиха, голодомор.

Математичне обґрунтування цієї “теорії” Мальту провів за допомогою статистичних даних щодо населення Північної Америки ХVІІІ ст. в праці “Досвід про закон народонаселення”.

На його думку суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення.

Будь-яке державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення Мальту довів, що пере гульова зростання населення завдає шкоди суспільству й економіці, провокує війни за додаткові війни і додаткові блага, скупчення населення приводить до виникнення епідемій, народжує безробіття та падіння з/п.

Теорія розподілу. У центрі теорії розподілу Мальтуса лежить вартість створеного продукту, яку він визначав через кількість праці. Кількість праці, що міститься у товарі, вимріюється витратами виробництва, до яких він відносить витрати живої та уречевленої праці і прибуток на авансовий капітал.

Вартість за Мальтусом = витратам на виробництво товару (з праці “Начала політичної економії”.

Прибуток – надбавка до вартості або результат продажу товару за ціною, вищою ніж вартість.

Ціна перевищує вартість внаслідок додаткового попиту на товар, який створюють треті особи суспільства (землевласники, їх прислуга, духовенство).