Грошово-кредитна система та грошова політика держави

шевим і легкодоступним, щоб збільшити обсяг сукупних витрат і

зайнятості в умовах економічного спаду чи депресії. Політика

"дорогих" грошей полягає в обмеженні пропозиції грошей, щоб

зменшити сукупні витрати і стримати інфляцію. У першому ви-

падку відображається кейнсіанські уявлення про грошово--

кредитне регулювання, а у другому - неокласичні (монета-

ристські).

Коли центральний банк проводить політику "дешевих" гро-

шей, він намагається збільшити їх пропозицію такими діями:

1) купівля державних облігацій в комерційних банків і насе-

лення; 2) зниження резервної норми або 3) зниження облікової

ставки проценту. Це зовсім не означає, що усі ці дії повинні

відбуватись обов'язково і одночасно,- центральний банк може

застосовувати лише один із цих важелів регулювання пропозиції

грошей (як правило, це купівля державних цінних паперів).

Якщо проводиться політика "дорогих" грошей, він здійснює такі

заходи: 1) продає державні облігації; 2) підвищує резервну

норму або 30 підвищує облікову процентну ставку.

Таблиця Механізм грошово-кредитної політики.

Політика "дешевих" грошей - Політика "дорогих" грошей -

спрямована проти економічного спрямована проти інфляції

спаду і безробіття

Центральний банк купує держа- Центральний банк продає об-

вні облігації, знижує резер- лігації, підвищує резервну

вну норму або знижує облікову норму або підвищує облікову

ставку ставку

Пропозиція грошей зростає Пропозиція грошей зменшується

Процентна ставка падає Процентна ставка зростає

Інвестиції зростають Інвестиції скорочуються