Природа злочину, його визначення. Поняття про склад злочину, його структура, Детальна інформація

Причинний зв'язок це зв’язок між діянням та наслідком, коли діяння є об’єктивною умовою настання наслідку.

"Причинний зв’язок виконує роль зв’язкової ланки між протиправними діяння і небезпечний наслідками що вже наступили результатами".

Крім того до об’єктивної сторони складу злочину входять такі ознаки, як місце ,час, спосіб вчинення злочину обстановка вчинення, знаряддя злочину .

Об’єктивна сторона складу злочину дає можливість розрішити близькі склади злочинів.

Об’єкт і об’єктивна сторона є об'єктивними елементами складу злочину"

До суб’єктивних елементів належить суб’єкт і суб’єктивна сторона окладу злочину.

Суб’єкт злочину. Це ознаки ,які характеризують особу, що вчинила суспіль но небезпечне діяння.

До таких ознак належать (див .додаток):

1) Фізична особа - тільки фізичні особи визначаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінальне відповідальними. Проте визначення фізичної особи, як суб’єкта злочину в Кримінальному кодексі немає, однак суб’єктом злочину може бути тільки людина (згідно закону).

2) вік особи досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність: загальна дієздатність з 16 років; виключна дієздатність з 14 років; особлива дієздатність з 18 років;

3) осудність здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своїх дій чи бездіяльності або керувати ними;

4. Спеціальні ознаки суб’єкта:

• громадянство;

• посадова особа;

• військовослужбовець;

• фах;

• особливо небезпечний рецидивіст;

• особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;

• особа, що лягає призову на строкову військову службу;

• працівник транспорту;

• член виборчої комісії;

• родинні відносини (батьки, діти). Всі перелічені ознаки утворюють в своїй сукупності поняття суб’єкта

злочину, як елемента складу злочину останній елементом складу злочину є суб'єктивна сторона складу злочину.

Суб’єктивна сторона це ознаки злочину ,які характеризують його із внутрішнього боку.

До таких ознак належить (див. до даток):

1) умисел - вчинення злочину умисно. Визначення вчинення злочину умисно подано в ст. 2.1.1.2 Кримінального кодексу. "Злочин визнається вчиненим, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків

2) необережність . вчинення злочину необережно. ст.25 Кримінального кодексу говориться: "Злочин визначається вчиненим з необережності, коли ocoба яка його вчинила передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розрахувала їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачити."

3) мотив злочину внутрішні спонукання, які є усвідомленою потребою що керує діями особи;

4) мета злочину ідеальні зміни, кінцевий результат діяльності, який прагне досягти злочинець, шляхом вчинення злочину.

Виходячи з попередньо визначеного можна зробити висновок, що кожний склад злочину являє собою не лише сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, але і їх органічну єдність, яка базується на тому, що кожний злочин як акт людської поведінки єдиний .за своєю природою. Зв’язок елементів і ознак складу злочину, їх співвідношення відображають визначену властивість злочину Кожний елемент складу злочину має самостійне значення лише при його фактичному розгляді ознаки і елементи складу злочину існують лише в якості відповідних частин складу злочину. Це ще раз доводить те, що при відсутності однієї з ознак складу злочину, немає і самого складу злочину" Значення складу злочину в правозастосовчій діяльності надзвичайно велика.