Підприємство як суб`єкт та об`єкт ринкової економіки

міжнародні і міжміські поштові перевезення;

обробка поштової кореспонденції;

видача і прийом грошових переказів;

використання радіочастот;

виробництво і ремонт засобів виміру і контролю;

виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт і кадастрових зйомок;

виконання інженерно-дослідницьких і проектних робіт для об'єктів енергетики, державного зв'язку, оборонного комплексу, а також для газопроводів, магістральних трубопроводів, мостів, тунелів, електростанцій, аеропортів, морських портів, виконуваних на територіях, підданих дії сейсмічності, а також карстоутворенню, підтопленню, осіданням іншого типу, доробці, зсувам і обвалам.

Підприємство як основна господарська одиниця макроекономіки

Соціально-економічні й організаційні форми підприємства, його трудовий колектив

Підприємство займає центральне місце в народногосподарському комплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатності і самостійності.

Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.

Підприємство як самостійна господарська одиниця володіє правами юридичної особи, тобто воно має право вільного розпорядження майном, одержувати кредит, входити в договірні відносини з іншими підприємствами. Воно має вільний розрахунковий рахунок у банку, де знаходяться кошти, що використовуються для розрахунків з іншими підприємствами, на зарплату.

Прийнято вважати, що оптимальними є такі розміри, що забезпечують найбільш сприятливі умови для використання досягнень науки і техніки при мінімальних витратах виробництва і при цьому досягається ефективне виробництво високоякісної продукції.

Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою рішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.

При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не зайнятий (кожний вирішує в стихії ринку на індивідуальному рівні).

У ринковій системі усі має ціну. Різні види людської праці також мають ціну ( рівень зарплати, тариф на послуги. Ринкова економіка для неусвідомленої координації людей і підприємств через систему цін і ринків. Якщо узяти всі різноманітні ринки, то одержимо широку систему, що стихійно забезпечує рівновагу цін і виробництва шляхом проб і помилок.

По засобах узгодження між покупцями і продавцями (попиту та пропозиції) на кожнім з цих ринків ринкова економіка вирішує одночасно всі три проблеми:

що робити? ( визначається щоденно голосуванням за допомогою грошей (шляхом вибору покупцем товару і його покупки);

як робити? ( визначається конкуренцією між виробниками (кожний прагне використовувати новітні технології, виграти цінову конкуренцію і збільшити прибуток, знизити витрати виробництва);

для кого робити? ( визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринках, факторами виробництва (робоча сила і засоби виробництва).

Ці ринки визначають рівень зарплати, ренти, відсотка і прибули, тобто джерел, з яких складаються доходи. Виробник установлює свої ціни, переміщаючи свій капітал у галузі з високим прибутком і залишаючи нерентабельне виробництво товару. Усе це і визначає, що робити. Прибуток тут ( вирішальний фактор функціонування ринкового господарства.

Відповідно до форм власності на Україні можуть діяти підприємства наступних видів:

індивідуальні, засновані на особистій власності і на його праці (без наймання);

сімейні, засновані на власності і праці громадян однієї родини, що проживають спільно;

приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили;

колективне, засноване на власності трудового колективу, чи кооперативу іншого статутного суспільства;

державне чи комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

державне підприємство, засноване на республіканській (загальнодержавної) власності;

спільне, засноване на базі об'єднання майна різних форм власності (змішана форма власності).

У залежності від обсягів виробництва, кількості робітників підприємство може бути малим, середнім, великим. Малі підприємства ( чисельністю до 200 працюючих (у промисловості і будівництві), до 50 чоловік (В інших галузях виробничої сфери), до 100 чоловік (у науці), до 25 чоловік (невиробнича сфера), до 15 чоловік (роздрібна торгівля).