Автобіографія та творчість Лесі Українки, Детальна інформація

  Та не в чужій землі,

   а в нашій власній

  А далі — розлилось Червоне море

  І розділилося по половині,

  І знов злилось докупи

   й затопило —

  Кого? Ой леле! Новий фараон

  Пройшов живий поміж

   Червоне море,

  Але козак з конем пропав навіки.

  Співай, радій,

   ненависна чужинко,

  Бий в бубон і лети в танок

   з нестями,

  Кінь і їздець

   в Червонім морі згинув,

  Тобі зостався спадок

   на прикраси,

  Бо зносиш ти України клейноди,

  Святкуючи над нею перемогу.

  Такий для нас був вихід

   із Єгипту...

  Немов потоп. Заграло і ущухло

  Червоне море, висохло,

   й осталась

  Безрадісна пустиня після нього.

  І став по ній блукать новий

   Ізраїль,

  По тій своїй землі обітованій,

  Немов якась отара безпричальна.