Трансформацiя образу Фауста у творчостi Й.В.Гете та О.С.Пушкiна, Детальна інформація
Трансформацiя образу Фауста у творчостi Й.В.Гете та О.С.Пушкiна
Тип документу: Реферат
Сторінок: 3
Предмет: Література
Автор: Олексій
Розмір: 10.8
Скачувань: 1354
Народ свободный на земле свободной
Увидеть я б хотел такие дни.
Тогда бы мог воскликнуть я:"Мгновенье!
О,как прекрасно ты, повремени!
Воплощены следы моих борений,
И не сотрутся никогда они".
И, это торжество предвосхищая,
Я высший миг сейчас переживаю.
Бiльше Фаустовi нiчого бажати. Вiн помирає, але його душа потрапляє в рай, i зустрічається з душею Маргарити. Вона вже постила йому i любить його, як i ранiше.
Фауст багато страждав, постiйно сумнiвався i шукав, знаходив i втрачав, часто вiдчував невдоволення. Тiльки серед природи, вiдчуваючи ii частиною себе, вiн сприймає свiт, як гармонiю. Життя принесло йому короткi моменти щастя i довгi роки страждання i вiдчаю, але все це було не даремно. Вже наприкiнцi свого життя Фауст це зрозумiв.
Отже, в другiй частинi Гете вiдiйшов вiд легенди, логiчно розвиваючи храктер людини, яка бачила своє покликання в активному пошуку iстини i смислу буття.
Основний мотив у вiршi Пушкiна - нудьга, вiдчай.
Фауст не знаходить собi мiсця тому, що всi його бажання давно збулися. Вiн не хоче бiльше нiчого, Фауст не знає жодного бажання, виконання якого могло б його захопити i примусити забути нудьгу життя. Вiн нудьгує, бо завжди у владi роздумiв.
Пушкiнський Фауст страждає хворобою "світової скорботи". Автор не знаходить по вiдношенню до свого героя спiвчуття, скорiше засуджує його i трохи знущається над ним. Це можна помiтити в останнiх реплiках Фауста i Мефiстофеля:
Фауст
Что там белеет? Говори.
Мефистофель
Корабль испанский трехмачтовый,
Пристать в Голландию готовый:
На нем мерзавцев сотни три,
Две обезьяны, бочки злата,
Да груз богатый шоколата,
Да модная болезнь: она
Недавно вам подарена.
Фауст
Все утопить.
Мефистофель
Сейчас.
Пушкiн не протиставляє гетевському тлумаченню Фауста свого тлумачення. Вiн доповнює Гете, описує ще один трагiчний етап на шляху Фауста. Звiдси i назва вiрша: "Сцена iз Фауста". Пушкiнський Фауст - це людина, яка пiзнала всi муки розчарування i весь жах спустошення.
Для Гете i для Пушкiна Фауст був iх сучасником. Муки героя для Гете i Пушкiна були проблемами iх часу. Але якщо основним для всієї епохи Гете було прагнення до оновлення свiту, то основним для Пушкiна був вiдчай, зневiра.
Увидеть я б хотел такие дни.
Тогда бы мог воскликнуть я:"Мгновенье!
О,как прекрасно ты, повремени!
Воплощены следы моих борений,
И не сотрутся никогда они".
И, это торжество предвосхищая,
Я высший миг сейчас переживаю.
Бiльше Фаустовi нiчого бажати. Вiн помирає, але його душа потрапляє в рай, i зустрічається з душею Маргарити. Вона вже постила йому i любить його, як i ранiше.
Фауст багато страждав, постiйно сумнiвався i шукав, знаходив i втрачав, часто вiдчував невдоволення. Тiльки серед природи, вiдчуваючи ii частиною себе, вiн сприймає свiт, як гармонiю. Життя принесло йому короткi моменти щастя i довгi роки страждання i вiдчаю, але все це було не даремно. Вже наприкiнцi свого життя Фауст це зрозумiв.
Отже, в другiй частинi Гете вiдiйшов вiд легенди, логiчно розвиваючи храктер людини, яка бачила своє покликання в активному пошуку iстини i смислу буття.
Основний мотив у вiршi Пушкiна - нудьга, вiдчай.
Фауст не знаходить собi мiсця тому, що всi його бажання давно збулися. Вiн не хоче бiльше нiчого, Фауст не знає жодного бажання, виконання якого могло б його захопити i примусити забути нудьгу життя. Вiн нудьгує, бо завжди у владi роздумiв.
Пушкiнський Фауст страждає хворобою "світової скорботи". Автор не знаходить по вiдношенню до свого героя спiвчуття, скорiше засуджує його i трохи знущається над ним. Це можна помiтити в останнiх реплiках Фауста i Мефiстофеля:
Фауст
Что там белеет? Говори.
Мефистофель
Корабль испанский трехмачтовый,
Пристать в Голландию готовый:
На нем мерзавцев сотни три,
Две обезьяны, бочки злата,
Да груз богатый шоколата,
Да модная болезнь: она
Недавно вам подарена.
Фауст
Все утопить.
Мефистофель
Сейчас.
Пушкiн не протиставляє гетевському тлумаченню Фауста свого тлумачення. Вiн доповнює Гете, описує ще один трагiчний етап на шляху Фауста. Звiдси i назва вiрша: "Сцена iз Фауста". Пушкiнський Фауст - це людина, яка пiзнала всi муки розчарування i весь жах спустошення.
Для Гете i для Пушкiна Фауст був iх сучасником. Муки героя для Гете i Пушкiна були проблемами iх часу. Але якщо основним для всієї епохи Гете було прагнення до оновлення свiту, то основним для Пушкiна був вiдчай, зневiра.