Співець життя народного - І.С. Нечуй-Левицький, Детальна інформація
Співець життя народного - І.С. Нечуй-Левицький
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Література
Автор: фелікс
Розмір: 16.2
Скачувань: 1479
Карпо.(в тому ж високому тоні). Оддайте мені коня, бо як не оддасте, то я й сам візьму!
Лаврік. Ба не візьмеш! Оддай перше кабана та ще й доплати.
Карпо. А завіщо я буду тобі платити? Твої свині скакають у мій город, а моя коняка вскочила в твій!
Лаврік. Ба не оддам! Про мене іди і волость позивати.
Карпо.(кинувшись до тину, вхопив матір за плечі і затрусив). Нате їжте мене, бо я вас з’їм!
Мотря. По спині лупи її! Виколи їй дрючком друге око!
Кайдашиха.(не своїм голосом). Іван! Рятуйте !..
Лаврік з Мелашкою кинулись до Карпа обороняти матір. Зчинився голос, крик.
Завіса.
Ведучий. Сміх письменника часто поєднується в повісті з сумом, співчуттям до трудівників-селян. Через недоладні вчинки Кайдашів проглядає трагедія всіх безземельних селян при капіталізмі.
На сцену виходять чотири учні.
1-й учень. Страждання селянської бідноти, що йде працювати на фабрики та промисли, показує письменник у повісті “бурлачка”. Молода красива сільська дівчина Василина, залишена потом, стає покриткою і йде в місто на фабрику. Пригнічена тяжкою працею, злиднями, починає пити і гуляти. До життя її повертає своєю любов’ю освічений робітник Михалевський. Письменник викриває в творі винуватців народного лиха – поміщиків і підприємців.
2-й учень. Аморальність, лицемірство, кар’єризм духовенства викриває Нечуй-Левицький в творах “Старосвітські батюшки та матушки”, “Подольський пройдисвіт”. Життю української інтелігенції письменник присвятив роман “Хмари”, а в п’єсах “На Кожум’яках”, “Голодному й опеньки – м’ясо” показав мораль, звичаї міщан, дрібних торговців та чиновників.
3-й учень. Іван Якович Франко, який відвідав Нечуя-Левицького в Києві, писав, що “Нечуй належить до тих щасливих талантів, що швидко здобувають собі видне місце в літературі і недовго на нім остаються.
Творчість талановитого співця народного життя мала значний вплив на подальший розвиток літератури на Україні; зокрема, на появу соціальних романів Панаса Мирного, повістей Івана Франка та Михайла Коцюбинського.
4-й учень. Іван Семенович Нечуй-Левицький бачив майбутню Україну “з своїм добрим і гордим народом, без усякого ярма на шиї, з своєю мовою в літературі, зі своєю наукою й поезією...Як той чудовий сон, бачив він такою Україну”.
Цей чудовий сон став дійсністю після Великої Жовтневої соціалістичної революції. На нашій рідній Україні глибоко шанують слово великого прозаїка, його пам’ять. У містечку Стеблеві Корсуня-Шевченківського району відкрито літературно-меморіальний музей письменника, споруджено йому пам’ятник. Багатотисячними тиражами українською мовою, мовами братніх народів нашої країни та іноземними мовами видаються його твори. Слова співця життя народного безсмертна.
Лаврік. Ба не візьмеш! Оддай перше кабана та ще й доплати.
Карпо. А завіщо я буду тобі платити? Твої свині скакають у мій город, а моя коняка вскочила в твій!
Лаврік. Ба не оддам! Про мене іди і волость позивати.
Карпо.(кинувшись до тину, вхопив матір за плечі і затрусив). Нате їжте мене, бо я вас з’їм!
Мотря. По спині лупи її! Виколи їй дрючком друге око!
Кайдашиха.(не своїм голосом). Іван! Рятуйте !..
Лаврік з Мелашкою кинулись до Карпа обороняти матір. Зчинився голос, крик.
Завіса.
Ведучий. Сміх письменника часто поєднується в повісті з сумом, співчуттям до трудівників-селян. Через недоладні вчинки Кайдашів проглядає трагедія всіх безземельних селян при капіталізмі.
На сцену виходять чотири учні.
1-й учень. Страждання селянської бідноти, що йде працювати на фабрики та промисли, показує письменник у повісті “бурлачка”. Молода красива сільська дівчина Василина, залишена потом, стає покриткою і йде в місто на фабрику. Пригнічена тяжкою працею, злиднями, починає пити і гуляти. До життя її повертає своєю любов’ю освічений робітник Михалевський. Письменник викриває в творі винуватців народного лиха – поміщиків і підприємців.
2-й учень. Аморальність, лицемірство, кар’єризм духовенства викриває Нечуй-Левицький в творах “Старосвітські батюшки та матушки”, “Подольський пройдисвіт”. Життю української інтелігенції письменник присвятив роман “Хмари”, а в п’єсах “На Кожум’яках”, “Голодному й опеньки – м’ясо” показав мораль, звичаї міщан, дрібних торговців та чиновників.
3-й учень. Іван Якович Франко, який відвідав Нечуя-Левицького в Києві, писав, що “Нечуй належить до тих щасливих талантів, що швидко здобувають собі видне місце в літературі і недовго на нім остаються.
Творчість талановитого співця народного життя мала значний вплив на подальший розвиток літератури на Україні; зокрема, на появу соціальних романів Панаса Мирного, повістей Івана Франка та Михайла Коцюбинського.
4-й учень. Іван Семенович Нечуй-Левицький бачив майбутню Україну “з своїм добрим і гордим народом, без усякого ярма на шиї, з своєю мовою в літературі, зі своєю наукою й поезією...Як той чудовий сон, бачив він такою Україну”.
Цей чудовий сон став дійсністю після Великої Жовтневої соціалістичної революції. На нашій рідній Україні глибоко шанують слово великого прозаїка, його пам’ять. У містечку Стеблеві Корсуня-Шевченківського району відкрито літературно-меморіальний музей письменника, споруджено йому пам’ятник. Багатотисячними тиражами українською мовою, мовами братніх народів нашої країни та іноземними мовами видаються його твори. Слова співця життя народного безсмертна.