Про ветеринарну медицину (25.06.92), Детальна інформація

Сплата внесків до Міжнародного епізоотичного бюро провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 25. Фінансування протиепізоотичних заходів

Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин, лабораторно-діагностичних та планових радіологічних досліджень продукції тваринного і рослинного походження, дослідження на трихінельоз, інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи (згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України) здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Стаття 26. Оплата послуг, що надаються державними установами

ветеринарної медицини

Оплата проведення заходів щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім тих, що зазначені у статті 25 цього Закону), лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження (за винятком планових радіологічних досліджень та досліджень на трихінельоз) та оплата послуг при експортно-імпортних операціях, транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюються за рахунок власників тварин, продукції тваринного і рослинного походження згідно з тарифами.

Оплата експертизи та випробувань з метою реєстрації в Україні ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок здійснюється на комерційній основі за рахунок коштів заявника згідно з прейскурантом, затвердженим Державним департаментом ветеринарної медицини відповідно до законодавства.

Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які займаються ветеринарною практикою, з виконання обов'язкових або вимушених протиепізоотичних заходів згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, провадиться за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Розділ VI

КАРАНТИН

Стаття 27. Порядок встановлення карантину

Карантин у місцях виникнення небезпечних захворювань встановлюється та скасовується рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації на відповідних територіях та виконавчими органами органів місцевого самоврядування міст обласного значення, у тому числі на території окремих господарств за поданням відповідного органу державної ветеринарної медицини, а в межах одного або кількох регіонів - за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Державного департаменту ветеринарної медицини.

Про встановлення карантину у зв'язку з хворобою, внесеною до списку А, продовження строку його дії та про скасування Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повідомляє Міжнародне епізоотичне бюро, а у разі виникнення карантинних хвороб, спільних для тварин і людей, - Головного державного санітарного лікаря України.

У разі виникнення на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, у тому числі таких, що раніше не реєструвалися, за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України хворі тварини та тварини з підозрою на хворобу враженої ферми, стада, гурту, а у разі необхідності - тварини інших ферм, стад, гуртів, що мали прямий або непрямий контакт, який може призвести до передачі збудника інфекції, забиваються (дорізуються), а їх туші, малоцінний інвентар, транспортні засоби, інші предмети, які можуть бути фактором такої передачі, знищуються шляхом спалювання, закопування або іншим способом, що гарантує припинення поширення зазначених хвороб.

Перелік карантинних захворювань тварин затверджується Кабінетом Міністрів України.

Карантин встановлюється протягом доби після виявлення карантинної хвороби тварин.

Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або його заступника.

Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину, негайно повідомляє про це підприємства, установи, організації та населення карантинної зони і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів, областей.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що сприяли виникненню карантинного захворювання, визначаються межі карантинної та загрозливої зони, спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію осередків небезпечних інфекційних захворювань тварин, а також тимчасові обмеження прав юридичних та фізичних осіб з покладенням на них додаткових обов'язків і затверджується план локалізації, ліквідації та профілактики захворювання.

Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, що надходять до господарств для поповнення стада. Такі тварини утримуються в період карантину окремо у спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинні пункти) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються в загальне стадо.

Тварини, що завозяться з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом періоду, який визначається згідно із законодавством.

Особи, винні у порушенні карантинних вимог, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 28. Заходи, що здійснюються в умовах карантину

У разі встановлення карантину може вводитися повна або часткова заборона:

провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити (заводити) в цю зону, вивозити (виводити) з неї тварин;

вивозити або виносити (у тому числі для пересилання посилками) з карантинної зони продукцію тваринного і рослинного походження, корми;

перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області;

доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і до тваринницьких приміщень, де запроваджено карантин, крім обслуговуючого персоналу (за умови додержання ним спеціального режиму);

проводити ярмарки, аукціони, семінари, виставки тварин, масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо;