Про охорону прав на сорти рослин (21.04.93), Детальна інформація

б) тридцятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для всіх інших сортів.

3. Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт, а також його дострокового припинення чи відмови від нього, відповідно до положень статей 50 і 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень частин другої і третьої статті 38 цього Закону.

Стаття 42. Збір за підтримання чинності прав на сорт

1. Збір за підтримання чинності майнового права власника сорту сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрації права. Збір за наступний рік сплачується протягом чотирьох останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому календарному році, наступному за роком державної реєстрації права, може бути сплачено також протягом перших чотирьох місяців цього року.

2. Чинність права припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

3. Збір за підтримання чинності права може бути сплачено протягом дванадцяти місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір збору збільшується на п'ятдесят відсотків. При сплаті збору чинність права відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.

4. Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених дванадцяти місяців, в офіційному виданні публікується інформація про припинення чинності права на сорт.

Стаття 43. Примусова ліцензія на використання сорту

1. Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу власника сорту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд.

2. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику сорту.

3. Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності з виплатою відповідної компенсації власнику сорту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від власника сорту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією.

Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду.

4. Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до власника сорту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а власник сорту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту.

Якщо власник сорту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією, суд виносить постанову про надання примусової ліцензії на строк до чотирьох років.

5. Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії державне мито.

Стаття 44. Дії, які не визнаються порушенням майнового права

власника сорту

Використання сорту без згоди (дозволу) власника не визнаються порушеннями майнового права власника сорту у випадках, на які поширюються:

а) вичерпання виключного права власника сорту;

б) право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт;

в) обмеження дії виключного права власника сорту.

Стаття 45. Вичерпання виключного права власника сорту

Виключне право власника сорту вичерпується щодо будь-якого матеріалу сорту, право на який занесено до Реєстру патентів, та сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, і одержаного безпосередньо з них продукту у разі їх збуту на території України власником сорту чи за його згодою, крім дій, які:

а) спрямовані на розмноження зазначеного сорту, якщо на це не було дозволу власника сорту при зазначеному збуті;

б) пов'язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім експорту матеріалу, призначеного виключно для споживання.

Стаття 46. Право попереднього користування і право при

відновленні прав на сорт

1. Будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт, що підпадає під положення частини третьої статті 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося зазначеною підготовкою, і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту.

2. Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт, що підпадає під положення частини третьої статті 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт, як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права законного власника.

3. Права, передбачені частинами першою та другою цієї статті, можуть передаватися або переходити до іншої особи лише разом з господарством чи діловою практикою або тією частиною господарства чи ділової практики, в яких воно здійснене.