Книжна лексика в ліриці Є.Маланюка, Детальна інформація

Присуд Божий в даль Твою громово

Ознаймить гарматний дифіра

До рідковживаних у загальному мовленні слів належить фуга “одна з основних фізичних форм багатоголосного співу” [СІС]. Воно якнайкраще пасує у Є.Маланюка до образу космосу, символізуючи вічність буття:

Крізь чорних днів крижану хугу,

Крізь свист степів, крізь порох трун –

Виконуєш космічну фугу

На струнах зореметних рун.

У цій же строфі – ще один музичний термін, руни ” народні карельські та фінські епічні пісні” [СУМ, т. VІІІ]. Воно вживається у складі метафори, яка базується на ознаках не слухових чи зорових, а більш віддалених: пісня ніби сама стає інструментом.

Через терміни у поезію Є.Маланюка широко входить стихія музики. Музична лексика надає його віршам національного колориту і, як правило, переосмислюється, асоціюючись із простором, волею, жагою життя. Так уживається, зокрема, слово рапсодія “музичний інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій” [СУМ , т.VІІІ], яке, хоч і застосовується поетом у прямому значенні, але, поєднуючись із епітетом безкрайній переключає словесний малюнок в іншу площину. І далі в тексті степовий суховій ( у позиції відокремленого означення) поєднує музику й простір, створюючи особливий психологічний настрій.

Підківок би Вам срібних, намиста,

Щоб бряжчало в нестриннім танку

Під безкрайню рапсодію Ліста,

Степовим суховієм палку.

До музичних термінів звертається Є.Маланюк і тоді, коли змальовує побутові життєві ситуації, поетично забарвлюючи текст. Так ужито слово аріозо –“невелика арія, що має наспівно-речитативний характер” [СУМ, т.V ]:

Так фосфор пристрасті спалив

Могутні м’язи й гострий мозок.

Ось без мелодії й без слів

Веду останнє аріозо.

Театральний термін рампа “апаратура, за допомогою якої освітлюють сцену знизу” [СУМ, т.VII] вживається у Є.Маланюка в переносному значенні, метафора рампа раю втілює піднесений зміст, підіймаючись майже до біблійних висот:

О, там не треба буде знать,

На що молюсь, за що згораю,–

Там крізь туман пливе весна

І в зорях сяє рампа раю.

Вводиться лексика, екзотична для українського читача, як, наприклад, слово кондор “птах підряду американських грифів ряду соколоподібних” [СІС]. Воно вживається в прямому значенні, називаючи птаха, однак переживає образні зрушення, що грунтуються на загальноприйнятих, суспільно усталених асоціаціях, пов’язаних в українського читача з соколом, орлом: в народному мовленні назви цих птахів символізують гордість і незалежність:

За крила гордого кондора...

Складну метафоричну структуру утворює слово апокаліпсис “релігійно-містичний твір християнської літератури, сповнений “пророцтв” про “кінець” світу” [СІС]. У тексті воно залежить від слова затліти, замінюючи таким чином звичайні сполуки вогонь, полум’я, і завдяки цьому ніби матеріалізує внутрішній жар, напругу жахливих пророцтв книги:

Вже апокаліпсом затліли

Мого щоденника листки,

Й квіток життя рожево-білі

Журливо жовкнуть пелюстки...