Про амністію (24.07.98), Детальна інформація

Стаття 16. У разі застосування амністії:

а) під дію статті 1 цього Закону підпадають:

неповнолітні - особи чоловічої та жіночої статі, яким не виповнилося 18 років на день набрання цим Законом чинності;

не позбавлені батьківських прав жінки, що мають дітей, яким не виповнилося 18 років на день набрання цим Законом чинності, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;

не позбавлені батьківських прав чоловіки, що мають дітей, яким не виповнилося 18 років на день набрання цим Законом чинності, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;

вагітні на день набрання цим Законом чинності жінки;

чоловіки, які досягли 55-річного віку, та жінки, які досягли 50-річного віку на день набрання цим Законом чинності, а за відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження,

- чоловіки, які народилися до настання 1943 року, і жінки, які народилися до настання 1948 року;

ветерани війни - учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, яким видано посвідчення відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та аналогічних законів інших держав - учасниць СНД;

особи, яких у встановленому порядку визнано інвалідами першої чи другої груп до набрання цим Законом чинності;

особи, яких до набрання цим Законом чинності відповідно до рішення медичної комісії визнано хворими на туберкульоз активної форми (підгрупи "А" і "Б" першої групи та підгрупа "А" п'ятої групи диспансерного обліку) та онкологічні захворювання (друга, третя і четверта клінічні групи).

До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, яким видано документи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) та аналогічних законів інших держав - учасниць СНД;

б) до тяжких належать злочини, перелічені в статті 7-1 Кримінального кодексу України.

Стаття 17. Злісними порушниками режиму є:

засуджені до позбавлення волі особи, зазначені у статті 47 Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 );

засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстроченням виконання вироку, до яких застосовано заходи адміністративного стягнення або дисциплінарного чи громадського впливу за систематичні (не менше трьох разів) порушення громадського порядку чи трудової дисципліни;

засуджені до направлення в дисциплінарний батальйон особи, яких піддано дисциплінарним стягненням за систематичні (не менше трьох разів) порушення вимог режиму відбування покарання.

Стягнення, які було достроково знято або погашено до набрання цим Законом чинності, не враховуються.

Стаття 18. Підставою для визнання закінченим курсу лікування засудженим венеричної хвороби є медичний висновок, а щодо осіб, яким судом призначено примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії, - постанова (ухвала) суду про припинення примусового лікування, винесені до набрання цим Законом чинності чи в період його виконання.

Стаття 19. У разі застосування амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, треба виходити із строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

Стаття 20. Особи, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються, крім осіб, відносно яких на день набрання цим Законом чинності вироки суду в частині додаткових мір покарання не було виконано.

Стаття 21. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених від покарання на підставі цього Закону, сприяння трудовому влаштуванню працездатних та контроль за поведінкою цих осіб;

б) сприяння трудовому влаштуванню звільнених на підставі цього Закону неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення в необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними повторних злочинів;

в) поміщення до закладів соціального захисту населення звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.

Стаття 22. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 24 липня 1998 року

N 61-XIV