Кримінально-правові заходи щодо затримання злочинців у діяльності ОВС, Детальна інформація

x

z

\x00BA

1/4

I

\x00D0

\x00D0

TH

a

F

F

1$

ь на вузький підхід авторів до даної тематики.

Мотив може різко відрізнятися від мети затримання. Наприклад, мотив припинити суспільно небезпечну діяльність, а мета – повернути предмети власності, відновити порушений громадський порядок. Звичайно мотив – спонукання, які заохочуються мораллю, що відображає суспільно-життєву позицію громадянина. Не можна виключати і особисту мотивацію – прагнення показати свою силу, розрахунок на винагороду та інше.

Сама мета може носити і негативний характер, хоча самий мотив був позитивний (самосуд).

Мета доставки злочинця органам влади – певно, має першорядне значення, але не можна ставити питання про незаконність затримання за відсутностю цієї мети. Виконання даної мети тісно пов'язано з принципами кримінального права, зокрема, з принципами покарання. При недодержанні даного принципу виносити вирок про незаконне затримання можна, тільки вивчивши усі обставини та мотиваційну сферу особи, що здійснила дане затримання. Наприклад, затримання з метою повернути викрадені предмети, затримання особи, яка знаходиться в стані алкогольного сп'яніння з метою припинити хуліганство, до його тверезості. На мій погляд, жорстку позицію на виконання даної мети необхідно займати, коли затриманий скоїв тяжкий злочин. тобто при недоставки такої особи до органів влади або неповідомлення про злочин тягне кримінальну відповідальність.

Умови правомірності затримання:

злочин, у здійсненні якого підозрюється особа, карається позбавленням волі;

затриманий суб'єкт, є належним з точки зору встановлених законом вимоги;

підстави затримання проводимого без попереднього винесення постанови з'являються зненацька;

Деякі автори додають до цих умов – порушення кримінальної справи і діло підслідне даному органу дізнання або слідчому. З цим не можна погодитись. Затримання можна розбити на два види:

без попередньо винесеної постанови органу дізнання, слідства, прокурора або визначення суду;

на підставі такої постанови або визначення суду;

Затримання першого виду проводиться до порушення кримінальної справи і може здійснюватися увсіма співробітниками міліції і приватними особами. Це затримання проходить наступні етапи:

А) фактичне затримання на місці (захоплення);

Б) доставка;

В) перевірка підстав затримання;

Г) складання протоколу затримання;

Д) збудження (відмова) кримінальної справи;

Е) повідомлення прокурора про затримання;