Сучасна міжнародна система і міжнародний порядок, Детальна інформація

Сучасна міжнародна система і міжнародний порядок
Тип документу: Реферат
Сторінок: 3
Предмет: Інше
Автор: фелікс
Розмір: 18.6
Скачувань: 2702
2. Особливості сучасного етапу міжнародного порядку.

Ідея нового міжнародного порядку приймає самі різноманітні концептуальні форми, у різноманітті яких можна виділити два основних підходи - політологічний (з акцентом на правові аспекти) і соціологічний. Такий поділ, звичайно, носить достатньо умовний характер і його значення не повинно перебільшуватися.

Прихильники першого підходу виходять з об'єктивної потреби підвищення керованості світу і використання в цих цілях існуючих інтеграційних процесів. Наполягаючи на необхідності створення міжнародної системи, що базується на законності, вони вказують на зростаюче на наших очах розширення ролі і сфер застосування міжнародного права і на підвищення значення міжнародних інститутів. При цьому одні з них, як, наприклад, Г. X. Шахназаров, вважають, що головну роль у формуванні міжнародного порядку покликані зіграти численні міжнародні організації на чолі з Організацією Об'єднаних Націй, яка може розглядатися як зачаток майбутнього світового уряду.

Інші, розглядаючи створення світових інститутів, які управляють міжнародними економічними і політичними відносинами, як шлях до формування у віддаленому майбутньому планетарного уряду, вказують на роль регіональних процесів як каталізаторів, спроможних прискорити створення таких інститутів. Так, наприклад, почесний генеральний директор Комісії європейського співтовариства К. Лейтон висунув модель регіонального співробітництва за зразком ЄЕС. Підтримка й інституалізація інтеграційних процесів не тільки в Європі, але й в АТР, Африці, Латинській Америці в результаті дозволить, на його думку, створити ефективно функціонуючу світову федерацію під егідою ООН.

Деякі з прихильників регіонального підходу, вбачаючи зачатки майбутньої конфедерації держав в інтеграційних союзах, що у свою чергу, мають тенденцію до взаємного зближення, вважають, що ООН не спроможна очолити даний процес. Цьому стоїть на заваді насамперед слабкість міжнародного права, яке, по суті справи, грунтується на договорах, що містять у самому акті їхнього укладання можливість свого порушення. Тому, на їхню думку, замість ООН потрібна принципово нова система держав, спроможна забезпечити дієвість загальних принципів їхньої поведінки на світовій арені.

До аналізованого напрямку можна віднести і модель "готеля на напівдорозі": на думку її прихильників, для створення ефективного нового міжнародного порядку необхідний не глобальний уряд, до якого не готові народи і держави, а поліцентричне управління з центральної керівної групи держав (США, Японії, країн ЄЕС, а також СРСР - за умови подолання ним своїх проблем, і Китаю - за умови політичних змін у цій країні), які сформували б свого роду Всесвітній Генеральний Комітет. З іншого боку, аналогічну роль могли б грати і регіональні держави у відповідних регіонах світу.

Не менш різноманітні погляди і прихильників соціологічного підходу до проблеми світового порядку. Так, наприклад, деякі з них вважають, що становлення світового порядку буде йти через конвергенцію соціальних структур, розмивання суспільно-політичних розходжень двох типів суспільства і загасання класових антагонізмів. Наполягаючи на тому, що саме такий шлях може призвести, у кінцевому рахунку, до формування єдиної цивілізації (підкреслимо при цьому, що деякі з положень даної концепції почасти підтверджуються подальшим розвитком подій на міжнародній арені), вони водночас достатньо скептично ставляться до можливості створення єдиного керуючого центру для всього людства. Так, на думку О.Е. Бовіна, відсутність стійкого постійного балансу інтересів не дозволяє говорити - принаймні в середньостроковій перспективі, - про можливість делегування подібному центру членами світового співтовариства частини своїх прав, свого суверенітету.

Соціологічний підхід відрізняє й аналіз проблеми світового порядку, проведений представниками Фонду Дага Хаммаршельда, які підкреслюють, що вже сьогодні існують не тільки об'єктивні потреби, але і передумови переходу від теперішньої політики прийняття нагальних рішень і часто пасивного реагування на події до більш послідовної і надійної системи підтримки миру. Глобальний характер найбільших світових проблем потребує, на їхню думку, створення керівництва нового типу для їхнього врегулювання. Відстоюючи ідею світового уряду і рахуючи ООН його основою і прообразом, вони підкреслюють, що вже сьогодні її діяльність повинна відповідати не тільки вимогам урядів, але і зростаючим очікуванням народів. У наші дні, у силу надзвичайного підвищення ролі приватних і недержавних акторів міжнародних відносин, різко зростає потреба в розвитку співробітництва на неурядовій основі. ООН і інші існуючі міжнародні організації вже зараз виконують не тільки політичні функції, але і практично пов'язані з усіма галузями людської діяльності. Надалі ця роль буде ще більше зростати, а вирішення багатьох міжнародних програм в усе більшому ступені буде забезпечуватися неурядовими джерелами. Важливими факторами суттєвих змін у світі стануть забезпечення їх народною підтримкою і відповідно сприйнятливість міжнародних організацій до волі народів.

Підкреслимо ще раз, що виділення двох зазначених підходів носить умовний характер. Різницю між ними не можна абсолютизувати, вона відносна: прихильники політологічного підходу не відкидають роль соціальних факторів у становленні нового міжнародного порядку, "так само як і прихильники соціологічного підходу не ігнорують впливу політичних факторів. Мова йде лише про те, що одні виходять із переважно міждержавних, політичних відносин і на цій основі осмислюють соціальні й інші процеси, а інші будують аналіз політичних процесів і структур міжнародних відносин на дослідженні соціальних тенденцій. У той же час представляється, що соціологічний підхід більш плідний: він містить більше можливостей уникнути ідеологізації аналізу, він більш широкий, що дає можливість інтегрувати і політологічний аналіз, а головне - він дозволяє повніше враховувати інтереси не тільки держав і політичних інститутів, але й інтереси соціальних груп і конкретних людей.

Саме з позицій соціологічного підходу можна побачити способи розв'язання нерозв'язного в рамках "чисто" політологічного розгляду центрального для проблеми світового порядку питання - про співвідношення між національно-державним суверенітетом і загальною світовою відповідальністю. "Священний" принцип суверенітету виглядає з цих позицій цілком інакше, що дозволяє примітити, що "невтримне виконання національних суверенітетів занадто часто зводиться до насильницького шоку егоїзмів, що борються, означає нерозумну експлуатацію природи без турботи про майбутні покоління й економічну систему, яка не спроможна реалізувати "природну справедливість" у відношеннях між багачами "розвиненого світу" і мільйонами голодаючих у "третьому світі".

Недолік ООН у тому і полягає, що вона залишається організацією, у рамках якої здійснюється "дипломатія суверенітетів". У той же час саме існування ООН і її спеціалізованих установ свідчать про спроби передачі державами частини свого суверенітету в "спільний казан" для рішення задач, що відповідають спільним інтересам. Надалі обсяг цієї частини буде неминуче зростати. З цього погляду можна сказати, що переживаний нині історичний період - це період переходу до нового міжнародного порядку, регульованому інститутами, законні права яких будуть складатися з добровільно відчужуваної і постійно зростаючої частки суверенітетів всіх учасників міжнародних відносин.

(

|

\x20AC



#

#

#



"

$

&

<

>

p

r

t

x

z

|

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes