Вплив малих доз радіації на клітинний імунітет, Детальна інформація

клiтинами (Lyt 2).Вони лiзують клiтини, що несуть на поверхнi ан-

тигени, до яких специфiчнi данi лiмфоцити.

Перша стадiя лiзису - розпiзнавання антигену i молекул кла-

су I на поверхнi клiтини-мiшенi. Далi йде руйнування цiсi клiтини.

Т-цитотоксичнi клiтини можуть брати участь в декiлькох циклах лi-

зису, самi при цьому не руйнуючись. Iх називають ще Т-кiллерами.

Кiллернi клiтини вiдiграють важливу роль в захистi вiд вiрусних

захворювань та в протипухлинному iмунiтетi.

Особливу групу складають природнi кiллери (ПК). Вони здатнi

вбивати деякi види пухлинних клiтин, використовуючи зовсiм iншi

способи розпiзнавання, нiж Т- i В-лiмфоцити [ ].

Iснують данi про рiзноманiтну радiочутливiсть популяцiй i

субпопуляцiй лiмфоцитiв: найбiльш радiочутливими вважаються Т-су-

пресори, а найбiльш радiорезистентними - Т-хелпери [ ]

Проте деякi автори вважають, що вiдмiнностi в радiочутливо-

стi в умовах in vivo можуть бути обумовленi якимись певними фак-

торами, можливо навiть рiзними пропорцiйними спiввiдношеннями

окремих лiмфоцитних субпопуляцiй. Тому N. Nakamura з спiвавтора-

ми (1990) оцiнили вiдповiдь кожноi субпопуляцii Т-лiмфоцитiв на

iонiзуюче випромiнення в умовах in vitro. Дослiдники використали

методику клонування Т-клiтин у присутностi фактору росту iнтер-

лейкiну-2 (IL-2). Дослiдження показали, що фракцiя колонiй лiм-

фоцитiв CD4+ становила 30-50% вiд загальноi кiлькостi клiтин i

фракцiя колонiй CD8+ - 15-20%. Взагалi, бiльше 97% сортованих

клiтин несли на своiй поверхнi CD4 чи СD8 -поверхневi антигени.

Доза опромiнення не перевищувала 5 Гр, оскiльки при бiльшiй дозi

клiтини гинуть.

Результати чiтко продемонстрували, що радiочутливiсть CD4+

i CD8+ -лiмфоцитiв дуже схожа. Аналiз колонiй несортованих лiм-

фоцитiв показав, що вони несуть поверхневi маркери CD4- i CD8-