Функції банків, Детальна інформація

Функції банків
Тип документу: Курсова
Сторінок: 5
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 21.9
Скачувань: 912
Треба мати на увазі, що цей процес тормозиться такими причинами, як:

- недовіра населення до банківської системи в цілому;

неоднарозові грошові реформи в колишньому Радянському Союзі, які часто носили конфіскаційний характер;

таке явище, як замороження валютних вкладів на рахунках колишнього ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО БАНКУ.

Але всі зобов’язання які взяв на себе філіал по валютним депозитним вкладам ним виконані і виконуються.

Звичайно, що більші грошові кошти філія отримувала від юридичних осіб, з якими були заключені договори. Депозити є важливим джерелом ресурсів комерційних банків. Але їм, як джерелу формування банківського капіталу окремо взятого комерційного банку, притаманні деякі недоліки. По-перше, операції по залученню грошових коштів на вклади вимагають значних зусиль у маркетингу, а також матеріальних і грошових затрат комерційного банку. Це не дозволяє комерційному банку при необхідності оперативно отримати грошові для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів. По-друге, частину залучених депозитів і вкладів комерційні банки повинні зберігати в НБУ. По-третє, мобілізація грошових коштів у вклади і депозити в більшості випадків залежить від вкладчика, а не від комерційного банку, якому часто буває важко, а то і неможливо досягти додаткового залучення коштів через депозити. І нарешті, загальний об’єм тимчасового вільних грошових коштів в рамках окремо взятого регіону об’єктивно обмежений. На сьогоднішній день інтерес до залучення валютних коштів суттєво знизився. Це пов’язано з введенням НБУ ставки обов’язкового резервування по залученим валютним коштам і залишкам на валютних рахунках, на рівні 15%. Це разом з створенням фонду страхування вкладів суттєво збільшить витрати банків. Тому для оперативного залучення додаткових грошових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів. На цьому ринку проходить продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами.

Друга функція – кредитування клієнтів.

Коли продавець продає свої товари покупцю, з відстрочкою оплати, він може відчувати нехватку коштів. Це зв’язано з тим, що продавець витратив свої кошти на виробництво і доставку товару, но нічого не отримав взамін. Аналогічним чином, коли покупець здійснює передплату, в нього може виникнути нехватка коштів і тоді він вимушений звернутися в банк за позикою. Цей термін в банківській практиці носить назву “фінансування торговця”, тобто він узагальнює собою всі послуги по короткостроковому кредитуванню, які надає банк. В цьому підрозділі я спробую розглянути види короткострокових кредитів які застосовуються в Україні і перспективи їх розвитку.

Найбільш традиційними видами короткострокового кредитування в Україні, на сучасному етапі, є короткострокова позика і овердрафт. Вид кредиту як правило залежить від того на які цілі направляє його підприємство. Фінансування обігових коштів, значною мірою, здійснюється за допомогою короткострокових кредитів. На відміну від овердрафту кредит надається, як правило, під якесь забезпечення ( майно, цінні папери і т.д.). Ці кредити можуть бути одноразові і ті, що поновлюються ( кредитна лінія ). Суть одноразових кредитів полягає в тому, що питання про надання кредиту розглядається кожен раз в індивідуальному порядку. Позика надається для забезпечення певної цільової потреби в коштах. Цей метод застосовується при видачі кредитів на конкретні строки, тобто строкових позик. Для обслуговування одноразового кредиту клієнту відкривається простий позичковий рахунок. Погашення заборгованості по цим рахункам здійснюється в узгоджені з позичальником строки, на основі строкових зобов’язань-доручень. Підприємству може бути відкрито зразу декілька простих позичкових рахунків, якщо воно користується кредитом під різні об’єкти, і відповідно, позики надаються на різні строки і під різні проценти.

При відкритті кредитної лінії, позики надаються банком в межах встановленого ліміту кредитування, котрий використовується клієнтом в міру потреби в коштах. Розрізняють поновлюєму і непоновлюєму кредитну лінію. У випадку відкриття непоновлюємої кредитної лінії після видачі позики і її погашення кредитні відносини між банком і клієнтом закінчуються. При поновлюємій кредитній лінії ( револьверний кредит ) кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично. Кредитна лінія може бути також цільовою (рамочною), якщо вона відкривається клієнту для оплати ряду поставок певних товарів в рамках одного контракту, що реалізується на протязі певного періоду часу. При відкритті кредитної лінії клиєнту відкривається спеціальний позичковий рахунок. Позичальнику може бути відкритий тільки один спеціальний позичковий рахунок. Але це не виключає можливості відкриття йому паралельно простих позичкових рахунків, якщо банк вважає за можливе прокредитувати окремо якісь господарські операції клієнта.

Часто виникає ситуація коли підприємству необхідно профінансувати не обігові кошти, а ліквідувати розрив у виробництві ( торговій діяльності ). Так діюча в Україні система розподілу надходжень в іноземній валюті змушує експортерів продавати 50% виручки в інвалюті через біржу. Між відправкою валюти на біржу і отриманням карбованцевого еквіваленту проходить певний час ( 3 – 5 днів) під час якого підприємство відчуває нестачу оборотніх коштів. Особливо це відчутно для тих експортерів які, здійснюють регулярні відвантаження. В такому випадку підприємству більш вигідно просити обслуговуючий його банк про контокорентний кредит ( овердрафт ). Овердрафт – це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку шляхом виплат з цього рахунку. Овердрафтний кредит надається тільки в разі відсутності або нестачі коштів на розрахунковому рахунку клієнта в межах овердрафтного ліміту, передбаченого в кредитному договорі. При такому кредитуванні на погашення кредиту йдуть всі суми, що поступають на рахунок. За овердрафтний кредит кредитоодержувач сплачує проценти, виходячи з суми фактично наданого кредиту. Крім плати, передбаченої в договорі, кредитоодержувач сплачує банку комісійну винагороду за обслуговування овердрафтного рахунку.

Овердрафт має деякі переваги над револьверним та рамочним кредитами:

кліент сплачує проценти за користування кредитом тільки тоді, коли його витрати перевищують залишок на рахунку;

банк має можливість періодично переглядати умови і порядок надання послуг, погоджуватись на додаткові пільги або знижувати вже надані.

Для обслуговування овердрафту підприємству відкривається контокорентний ( розрахунково-позичковий ) рахунок. Цей рахунок являється вищою формою довіри до клієнта. По дебету цього рахунку йдуть всі платежі клієнта, зв’язанні з його діяльністью і розподілом прибутку, а в кредит зараховується виручка і всі інші поступлення на користь клієнта. Кредитове сальдо свідчить про наявність у підприємства в обігу на даний момент власних коштів, а дебетове сальдо – про залучення в обіг банківського кредиту, за користування яким знімається процент. Контокорентний кредит характеризується слідуючими ознаками:

контокорентний рахунок банк відкриває таким клієнтам, з якими він має довгострокові і стабільні відносини, і які відчувають регулярну потребу в банківському кредиту (це по суті касово-кредитна форма обслуговування клієнта);

оскільки контокорентний кредит використовується для раціоналізації платіжного обігу підприємств, то контокорентний кредит по своїй природі – це бланковий кредит, котрий призначений для покриття від’ємного сальдо рахунку. Тому контокорентний кредит повинен відкриватися в першу чергу підприємствам з високою кредитною репутаціїю, а потім вже клієнтам, які представили в якості забезпечення гарантії третьої особи, договір застави цінних паперів або певної частини майна і т.д.;

з метою забезпечення банківської ліквідності контокорентний кредит представляється для фінансування поточного виробництва і обігу, і не зв’язаний з фінансуванням інвестицій;

використання позичальником контокрентного кредиту не виключає можливості отримання в банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове збільшення потреби в позичкових коштах, яка перевищує запланований розмір дебетового сальдо по контокоренту;

правильне здійснення контокорентних відносин характеризується особливим договором, котрий має ряд умов, що звільняють банк, як сторону, що найбільше ризикує при такій формі кредиту, від невигідних правових наслідків відповідальності.

Суттєвим пунктом в договорі є не обумовлене ніякими строками право банку на закриття рахунку.

Послуги по короткостроковому кредитуванню можуть приймати і інші форми, які поки що дуже мало використовуються молодими українськими банками.

3.ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Аналіз розвитку банківської системи України можна рахувати від 1989 року, коли почали створюватись перші комерційні банки.Умовно цей процес можна розділити на три етапи:

- 1989-1992 рр.- етап створення комерційних банків;

- 1992-1995 рр.-етап становлення;

- з 1995 року - етап якісного розвитку банків;

ПЕРШИЙ ЕТАП розвитку банківської системи України можна характеризувати слідуючими показниками:

- повільне створення нових банків;

- акціонування старих (таких як Агробанк,Промбудбанк та ін.)

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes