Бюджетна система України. Місцеві бюджети, Детальна інформація

Знайдені за даними спостережень значення параметрів регресії являють собою статистичні оцінки цих параметрів, одержані на основі обмеженої ін-формації, що містять у собі виборки у вигляді рядів. Через обмеженість вибіркових даних можливі ситуації, коли істинне значення параметра дорівнює нулю, тоді як розраховане внаслідок випадкових коливань даних, на базі яких його обчислено відмінне від нуля. Відтак виникає потреба у перевірці статистичної значущості параметрів регресії.

Використання моделі. Прогнозування майбутніх значень доходу грунтуєть-ся на припушенні. що загальні умови, які визначали динаміку доходу прртягом проміжку часу, котрий є базовим для знайдених регресійних моделей, не зазнають серйозних змін у прогнозному періоді й попередня тенденція, яку описують згадані моделі, може бути продовжена у маибутнє (екстрапольована). Відтак прогноз доходу здійснюється підстановкою в рівняння регресії значень незалежних змінних, що визначають умови, для яких робиться прогноз.

Одержане в такий спосіб значення Ут є точковою оцінкою доходу, який у середньому можна очікувати за визначених умов. Точність цієї оцінки харак-теризується середньоквадратичною (стандартною) помилкою:

(10)

. Стандартна помилка Sт є розмірною величиною і подає абсолютне стандартне відхилення від очікуваного середнього доходу. Щоб мати уявлення про масштаб цієї помилки, її можна віднести до обчисленого прогнозного значення доходу й одержати нерозмірну відносну стандартну помилку:

(11)

Від точкової оцінки прогнозу доходу можна перейти до інтервальної. Інтервальна оцінка встановлює відповідність між обраним рівнем достовірності і граничною помилкою прогнозу, яка при цьому може трапитись, або ж між обраною гранячною помилкою прогнозу та його достовірністю. У першому випадку попередньо слід задати (обрати) рівень надійності (1-а)x100% і за таблицею t-розподілу знайти значення t-cтатистики, яке відповідає обраному а та числу ступенів свободи n - k - 1. Тоді інтервал надійності, що визначає діапазон значень, який із надійністю (вірогідністю) (1-а)x100% покриває істинне значення доходу Ут, становитиме:

Ут - taSт < Ут < Ут + taSт. (12)

Величина ± taSт є мірилом точності прогнозу - вона показує, якою може бути гранична помилка прогнозу при обраному (заданому) рівні надійності. Точніcть прогнозу може також характеризуватися відносною граничною помилкою ±taSт x (100%) / YT.

Серед конкуруючих варіантів прогнозів, звичайно, перевагу має той, в якого найменша гранична помилка. У випадку, коли оцінюється надійність прогнозу при певному рівні точності, заданою є величина ( = ( taSт (, по ній обчислюють величину t-статистики, як ta = ( / Sт в таблиці t-розподілу знаходять найближче до неї значення при відомій кількості ступенів свободи n – k - l і величину k, що відповідає цьому значенню й визначає надійність прогнозу: (1 — а) x 100%.

3 усього викладеного випливає кілька загальних міркувань, пов’язаних із практичною реалізацією розглянутих процедур.

Із виразів (8), (10) видно, що при зменшенні обсягу спостережень, цебто скороченні довжини рядів динаміки п, розмір середньоквадратичних помилок регресії S і точкової оцінки доходу Sт, як і значення статистики ta (при фіксованому рівні значущості a), зростають, внаслідок чого точність прогнозу знижується (збільшується гранична помилка прогнозу taSт). Це підтверджує зроблену раніше загальну рекомендацію мати по можливості довші ряди. Водночас довжина ряду має бути не формальною, а такою, щоб на всьому проміжку часу, який охоплює цей ряд, процес зміни доходу в якісному й кількісному від-ношенні був той самий, відбувався під впливом того ж комплексу основних факторів, які й визначають рух даного динамічного ряду.

Тенденція у поведінці доходу в межах ряду не може зазнавати різких змін (зламів). Якщо таке трапляється, ряд слід скоротити до проміжка, в якому діє остання за часом тенденція. Виявити наявні тенденції допомагає графічне зображення зміни величини доходу в часі. Слід мати на увазі: якщо зменшен-ня кількості спостережень п веде до зниження точності прогнозу внаслідок збільшення граничного відхилення від середнього прогнозного значення (taSт), то помилка у виявленні тенденцй (зокрема, через приєднання спостережень, які передують останній, новій тенденції) означає помилку в оцінці самого середнього значення ут.

Збільшення числа спостережень можливе шляхом використання рядів із меншим проміжком часу між спостереженнями. У цьому разі зменшення абсолютної помилки прогнозу досягається не лише завдяки збільшенню числа спостережень, а й за рахунок того, що дохід за менший проміжок часу (скажімо, місячний) буде менший, ніж дохід за більший проміжок (квартальний, річний). Тому порівняння точності прогнозів слід здійснювати за допомогою відносних помилок.

Розглянута методологія передбачає використання пакетів прикладних програм для розв’язування задач математичної статистики, економетрики, аналізу рядів і т. ін.

Викладені више міркування покладено в основу робіт, які розпочало Київське міське фінансове управління з метою вдосконалення методів практичної роботи з анадізу та прогнозування доходів бюджету по місту Києву [16,c.15]. Розглянемо та проаналізуємо доходні статті бюджету міста Києва за 1997 - 1999 роки та за планом на 2000 рік (див.таб.6).

Як ми бачимо за останні три роки, при більш-менш стабільному розмірі доходів бюджету (див.графік 1), основне місце у доходних джерелах по місту Києву належить податковим надходженням – від 84 до 93 % (див.діаграми 2-5 та таб.6). На другому місці знаходяться джерела неподаткових надходжень від 4 до 9 %. Державні цільові фонди посідають предостаннє місце у бюджетному наповнені, хоча у 1999 році та за планом на 2000 рік вони за своєю часткою майже дорівнюють частці неподаткових надходжень за рахунок неотримання офіційних трансферів. Офіційні трансфери мали місце лише у 1998 році у розмірі 123821,9 тис. грн., а взагалі за останні роки бюджет компенсує їх створенням власних позабюджетних фондів, що говорить про тенденцію до збільшення самостійності місцевого самоврядування.

Основу самостійності місцевого бюджету складають власні та закріплені доходи. У законі України «Про бюджетну систему України», прийнятому в редакції 1995 р., поняття власні доходи вживається в контексті забезпечення принципу самостійності бюджетів усіх рівнів, включаючи і державний бюджет України. Згідно із ст. 4 Закону самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. Власні доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади і згідно з його рішеннями. До власних доходів належать місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та ін. Перелік закріплених доходів усіх рівнів бюджетної системи встановлено законом України «Про бюджетну систему України» від 29 червня 1995 р., але в ньому не передбачено такого поняття, як закріплені доходи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 13 цього акта закріпленими доходами районних та міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів слід вважати: 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної форми власності цього рівня; 60% плати за землю (лише до бюджетів міст обласного підпорядкування); податок на нерухоме майно громадян; місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня.

У ст. 12 Закону встановлено перелік закріплених доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів, а саме: податок на додану вартість у розмірі не менш як 20%; акцизний збір у розмірі не менш як 20%;

100% податку на прибуток підприємств комунальної форми власності, а також 70% податку на прибуток підприємств та організацій інших форм власності; 70% податку на майно підприємств та організацій усіх форм власності; 10% плати за землю до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і 70% до Київського і Севастопольського міських бюджетів; надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, які проводяться за рішеннями відповідних рад; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, котрі перебувають у комунальній формі власності цього рівня; дивіденди, одержані від активів і цінних паперів, що нале-жать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств комунальної форми власності цього рівня. Таким чином, виділено 9 закріплених доходних джерел.

У ст. 14 визначено закріплені доходи районних бюджетів у містах. Таких джерел три: податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, які належить цим районам; прибутковий податок з громадян у розмірі не менш як 50%; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, котрі перебувають у комунальній формі власності цього рівня. Визначено також, що види податків, які зараховуються до районних бюджетів у містах, встановлюються відповідними міськими радами.

У ст. 15 Закону встановлено чотири закріплених доходних джерела міських бюджетів (міст районного підпорядкування) та бюджетів селищних і сільських рад, а саме: податок на прибуток підприємств комунальної форми влас-ності відповідного рівня; плата за землю в розмірі 60% ставки, передбаченої законодавством; місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній формі власності цього рівня.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків. У Законі "Про бюджетну систему України" в редакції 1995 року внесено зміни до переліку регульованих доходів та форм бюджетного регулювання. Згідно з цим окремі доходи стануть до певної міри закріпленими і регульованими одночасно. Це стосується податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, плати за землю, доходів від приватизації державного майна та деяких інших.

Окремі новації в частині формування доходів місцевих бюджетів внесено законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятим у травні 1997 року. Це, зокрема, стосується встановленої норми, згідно з якою в доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Крім того, запроваджено норму, згідно з якою місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Встановлено, що доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також за рахунок інвестиційних субсидій з інших бюджетів.

Однак це ще не дало можливості розв(язати проблему самостійності місцевих бюджетів.Самостійність місцевих бюджетів України поки що багато в чому є лише декларованою в законодавстві. Їхня доходна частина в основному залежить не від зусиль місцевої влади в розвитку власної бази оподаткування, а від перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет.

Розподіл часток статтей доходів бюджета міста Києва

за 1997-2000 (план) роки.

Діаграма 2.