Бюджетна система України. Місцеві бюджети, Детальна інформація

Затвердивши видаткову частину державного бюджету, визначаємо, яку частину коштів державний бюджет отримає в дохідну частину від закріплених законодавством за державним бюджетом податкових надходжень та суму коштів, яка повинна надійти з місцевих бюджетів у вигляді фіксованого внеску, тобто ту частину, яку за допомогою нормативів відрахувань необхідно вилучити із загальнодержавних податків, що формуються на території областей. Вважаємо, що контингент загальнодержавних податків, який визначається на поточний рік, на території області, є показником її податкоспроможності. Визначивши суму коштів, яка повинна надійти з бюджету області, для збалансування державного бюджету, встановлюємо абсолютну величину внеску до державного бюджету для кожної області в розмірі, пропорційному її податкоспроможності. Аналогічно повинні формуватися-обласні, районні й інші бюджети.

Такий, на думку автора, об(єктивний критерій визначення фіксованого внеску території, визначеного за допомогою процентів відрахувань від загальнодержавних податків, який повинен бути встановлений для кожного регіону України.

Отже, вищестоящий бюджет формуватиметься за рахунок внесків нищестоящого бюджету і дотації з вищестоящого, а нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів виконуватамуть зовсім іншу функцію, ніж вони виконують сьогодні. Вони служитимуть інструментом визначення розмі-ру фіксованого внеску території і визначатимуться на основі рівня податкоспроможності кожної території та його коригування щодо щорічних змін у податковій системі країни й економіці регіонів. Це й буде головним критерієм встановлення розміру нормативів відрахувань від загальнодержавних податків для кожного місцевого бюджету.

Нормативи відрахувань обслутовуватимуть єдине завдання - забезпечення надходження певної в абсолютній величині суми коштів від нижчестоящого бюджету до вищестоящого. Величина цієї суми, визначена на основі єдиного для всіх показника - податкоспроможності регіону, повинна забезпечита об(єктивність, стабільність у встановленні процентів відрахувань від загальнодержавних податків, фінансову автономію місцевих органів самоврядування .

Для забезпечення рівномірного розвитку територій громад та рівномірної бюджетної забезпеченості суми коштів, яка визначається як різниця між велмчиноіо контингенту податкових надходжень та сумою коштів, які передано за процентами відрахувань від загальнодержавних податків у вищестоящий бюджет, тобто, сумою фіксованого внеску території, а також сумою коштів, необхідних для забезпечення єдиного, середнього в країні рівня бюджетних видатків, становитиме величину бюджетних вилучень із територій громад або необхідної дотації цій території, якщо ця сума буде обчислена з від(ємним знаком. При цьому вилучення коштів та надання дотацій повинно проводитися субвенційних фондів, які необхідно створити при районних, обласних та державному бюджетах. Виведення дотацій у субвенційний фонд дасть нам змогу надавати дотації незалежно від виконання вищестоящого бюджету, забезпечить об(єктивність у їх надходженнях. За такого механізму, визначення необхідної дотації чи вилучення залишків доходів, бюджетне вирівнювання, буде переведене на чіткі, єдині для всіх, безкомпромісні, об(єктивні показники.

Видатки, на дотацію областям, повинні бути вилучені з видатків державного бюджету.

Це - першочергові перерахування з поквартальною та помісячною розбивкою, які мусять мати першочерговий та обов(язковий характер і не повинні залежати від стану виконання власного бюджету. Поряд із цим залишки власних доходів або доходів, які залишаються на території адміністративного району, тобто їх перевищення після відрахувань у вищестоящий бюджет понад середній рівень видатків, становитимуть суму надходжень у субвенційний фонд вищестоящого бюджету, з якого надаватимуться дотації тим районам, у яких після відрахувань в обласний бюджет та розрахунку власних видатків місцевих бюджетів району не буде достатньо коштів, які залишаються на території району для здійснення цих видатків.

3 метою виконання плану надходжень у субвенційний фонд можна встановити порядок, за яким, раді вищого адміністративного рівня залишати можливість блокувати рахунки рад нижчого рівня при невиконанні плану відрахувань у ці фонди.

Перехід до запропонованого методу встановлення розміру ставок процентних відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, за яким формуватимуться місцеві бюджети, встановлюватимуться проценти відрахувань від загальнодержавних податків на основі об(єктивно визначених розмірів абсолютних сум внесків територій у вищестоящий бюджет і дотацій із субвенційних фондів при вищестоящйх бюджетах для збалансування нижчестоящих бюджетів, є головним чинником зміцнення місцевих бюджетів та. всієї бюджетної системи.

Так, наприклад на Україні в 1994 році близько 75 відсотків витрат зведеного бюджету здійснювалось через Державнии бюджет України, а частка місцевих бюджетів склала трохи більше чверті всіх бюджетних витрат і це не змінилась навіть по відношенню до 80-х років [8,c.62]. У 1996 році це співвідношення змінилось на користь Державного бюджету – воно складалотрохи більше 80 відсотків, залишивши тим самим на частку місцевих бюджетів менше 20 відсотків коштів, що витрачаються через них [28,c.3].

Таким чином, місцеві бюджети не мають стабільних, закріплених за ними доходів. Частка закріплених доходів місцевих бюджетів не перевищує, як правило, 30 відсотків [8,c.61]. Навіть у бюджетах найбільших міст з населенням понад 1 млн. чоловік у 1995 році цей показник знаходився в межах 12-57 відсотків, причому обсяг закріплених доходів щорічно переглядається. Досить сказати, що в країнах з розвинутою ринковою економікою частка закріплених доходів у місцевих бюджетах коливається від 50 до 80 відсотків.

У цьому зв(язку кандидати економічних наук Лісовська Л.П. та Ганевич Д.М. вважають необхідним закріпити за місцевими бюджетами прибутковий податок з громадян, який свого часу вже був закріпленим введений [10,c.12]. В умовах активізації політичної діяльності трудящих закріплення цього податку за місцевими бюджетами дає право кожному платнику податку вимагати ефективного використання цих коштів в інтересах як усього регіону, так і конкретного платника податку.

Заслуговує також на увагу система місцевих податків і зборів. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 року встановлено 16 місцевих податків і зборів. Практика застосування цих податків показала, що у своєму нинішньому вигляді вони не можуть відігравати суттєвої ролі у формуванні доходів місцевих бюджетів. Так, у 1994 році понад 6000 місцевих Рад, чи половина їх чисельності, взагалі не вводила на своїй території місцевих податків.

Тому, на погляд вищевказаних авторів, необхідно суттєво розширити перелік місцевих податків і зборів. При цьому необхідно встановити дві межі кожного податку - мінімальну і максимальну, щоб надати можливість місцевим Радам диференціювати окремі ставки податків. Поряд з цим має смисл визначити обов(язковий перелік податків, який повинен бути введений на кожній території. У випадку неприйняття цих податків на своїй території місцевими Ралами податкові органи зобов(язані стягувати їх за мінімальними ставками. Разом з тим необхідно розширити повноваження місцевих Рад по введенню цих податків. Слід надати їм право введення на своїй території податків, не передбачених Декретом про місцеві податки і збори.

Чинними законодзвчими документами досить широко і доступно викладені шляхи збалансування місцевих бюджетів при перевищенні витрат над доходами. Перевищення доходів над витратами і механізм передачі цього перевищення із нижчестоячих бюджетів до вищих законодавчо не закріплені. Тому, як свідчить проведений нами аналіз, балансування бюджетів у таких випадках здійснюється вільно в кожному регіоні.

Реальна практика настійно вимагає прийняття відповідного директивного документа, який би законодавчо визначав права і порядок балансування бюджету у випадку перевищення доходів над витратами. При цьому, вилученню повинна підлягати сума тільки в межах величини одержаних регулюючих джерел. Решта повинна залишатись у місцевих бюджетах. Наявність такого документа зняла б протиріччя між працівниками виконавчої і представницької влади відповідних Рад народних депутатів.

Застосування податку на прибуток підприємств і організацій до цих пір викликає гостру полеміку серед учених і практиків. Ряд авторів вважає, що податок доцільно встановлювати не на прибуток, а на валовий дохід. Інша точка зору грунтується на тому, що податком слід обкладати не прибуток, а затрати підприємства, спрямовані на одержання прибутку, тобто фонд оплати праці чи обсяг реалізації продукції [26,c.30].

Лісовська і Ганевич вважають, що застосування податку до фонду оплати праці суттєво скоротить останній і загострить і без того напружені соціальні обставини.

Встановлення податку до обсягу реалізованої пролукції, на їх погляд, необгрунтовано. До обсягу реалізованої продукціЇ входить податок на додану вартість (ПДВ). Відсутність механізму відшкодування вхідного ПДВ призвело до різкого зростання цін і підвищення рівня інфляції. Тому встановлення податку до обсягу реалізованої продукції призведе до надмірного збільшення суми податку і вилученню у підпрпємств разом з прибутком і значної частини оборотних коштів.

Тому збереження податку на прибуток у сучасних умовах є більш прийнятним. При зростанні прибутку пропорційно будуть збільшуватись і надходження до бюджету. При його зниженні відрахування до бюджету пропорційно скоротяться.

Таким чином, перехід до ринкових відносин тісно пов(язаний з введенням цілісної податкової системи, яка спроможна забезпечити концентрацію в руках держави фінансових ресурсів, необхідних для вирішення стратегічних задач економічного і соціального розвитку держави.

Висновки

Наявність у фінансовій системі сучасної правової держави місцевих фінансів як самостійної, об(єктивно необхідної складової є закономірністю. На початку 90-х років в Україні склалися передумови для відродження місцевих фінансів у процесі становлення національних фінансів, зумовлені заснуванням інституту місцевого самоврядування, розмежуванням функцій і завдань центральних та місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування.

Місцеві фінанси є складною системою, що має у своїй структурі ряд взаємопов(язаних елементів. Вони є системою формування розподілу й використання місцевими органами влади грошових та інших фінансових ресурсів для виконання покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих центральною владою. Місцеві фінанси як взаємопов(зана система включають такі структурні елементи: видатки, доходи, способи формування доходів, фінансові інститути, суб(єкти та об(єкти, відносини між суб(єктами системи і між системою та іншими ланками фінансів держави в цілому. Ключовим елементом місцевих фінансів є видатки, які відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу.

Місцеві фінанси як галузь фінансової науки - це система знань: про місцеві інтереси і розподіл функцій та завдань центральних, місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері надання державних і громадських послуг; про роль місцевих фінансів в економічній системі держави як інструментів перерозподілу ВВП, комунального (муніципального) регулювання соціально-економічного розвитку, надання громадських послуг, забезпечення економічного зростання та фіскальних функцій; про роль і функції територіальної громади як носія місцевого самоврядування; про фінансову автономію територіальних громад та показники її кількісного виміру; про систему місцевих фінансових інститутів; про внутрішні міжурядові фінансові відносини; про основи державної регіональної фінансової політики і фінансове вирівнювання, систему управління місцевими фінансами. Теорія місцевих фінансів України відкриває новий перспективний напрямок наукових досліджень, який матиме важливе практичне значення, пов(язане із формуванням фінансової системи держави якісно нового змісту і структури, із значно більшими можливостями забезпечити розширене відтворення фінансових ресурсів та вищий рівень життя людей.

Вирішальне значення для становлення й розвитку місцевих фінансів має їхні організаційне та правове закріплення, становлення відповідних норм, традицій і культурних звичаїв.

Центральним елементом міжурядових фінансових взаємовідносин є міжбюджетні взаємовідносини. Нинішня система міжбюджетних взаємовідносин в Україні, в основному, дісталася їй у спадок від колишнього СРСР і потребує докорінного реформування, шляхом відмови від старих та запровадження нових інструментів їхньої організації. Основними інструментами організації міжбюджетних взаємовідносин в Україні є: власні та закріплені доходи, регульовані доходи, нормативи відрахувань від регульованих доходів, дотації, субсидії та субвенції, внески до державного бюджету, бюджетні позички, міжбюджетні взаєморозрахунки. Доцільно відмовитися від таких інструментів як регульовані доходи, нормативи відрахувань від регульованих доходів, міжбюджетні взаєморозрахунки та звернути більшу увагу на систему транафертів, що більш широко використовується у розвинутих країнах. Доцільно законодавчо встановити порядок надання таких форм трансфертів, як дотації, субсидії та субвенції. У цілому нова система міжбюджетних взаємовідносин в Україні має базуватися на основі власних та закріплених доходів різних рівнів влади, розподілених на стабільній основі спільних податках різних рівнів влади, внесків територій (громад) до державного бюджету та регіональнихфондів фінансового вирівнювання, дотацій, субсидій, суб-венцій та інших трансфертів, бюджетних позичок.

Необхідно створити нову систему управління місцевими фінансами в умовах становлення та розвитку фінансової автономії місцевих органів влади. Основними елементами системи управління місцевими фінансами є компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів, місцеві фінансові органи, функції та завдання, що покладаються на ці органи, фінансовий контроль і аудит, організація касового виконання місцевих бюджетів. Необхідно утворити власні фінансові органи територіальних громад, які б не входили до складу фінансових органів виконавчої влади. Доцільно забезпечити перехід до касового виконання місцевих бюджетів системою комунальних банків, засновниками яких мають бути органи місцевого самоврядування. Слід утворити Центральний інвестиційний банк комунального кредиту. Розширення фінансової автономії територіальних громад потребує запровадження спеціальних процедур державного фінансового контролю й аудиту їхніх рахунків та фінансових операцій, створення системи внутрішнього і зовнішнього контролю й аудиту фінансів місцевого самоврядування.

Необхідно створити правові основи місцевих фінансів України. Має бути розроблено й прийнято закони: про місцеві державні адміністрації, про територіальний устрій, про право комунальної власності, про місцеві податки і збори, про комунальні підприємства, про господарську діяльність територіальних громад, про фінанси місцевого самоврядування, про фінансове вирівнювання, про комунальний кредит і комунальні цінні папери, про державний бюджет і бюджетні процедури, про загальні засади організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин в Україні тощо. Необхідно внести зміни до банківського законодавства в частині надання права органам місцевого самоврядування створювати власні фінансово-кредитні установи. Україна має внести зміни до національного законодавства у зв(язку з приєднанням до Європейської хартії про місцеве самоврядування, зокрема з організації місцевих фінансів на основі міжнародних стандартів.

Проблематика місцевих фінансів України включає ряд нових наукових проблем, які мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме: