Бюджетна система України. Місцеві бюджети, Детальна інформація

Уі1=(Аі1+Аі2+Аі3) ( Ут

де Уі1 - гарантована податкова база на душу населення і-ї комуни;

Ут - середній по країні дохід, котрий підлягає оподаткуванню на душу населення;

Аі1, Аі2, Аі3 - коефіцієнти, що коригують податкову базу у зв(язку із різним рівнем бюджетних потреб територій.

Аі1 - відображає загальний рівень питомих витрат місцевої влади. Показник коливається від 1 до 1,57.

Аі2 - віковий фактор, вводиться для вирахування демографічних особливостей територій. Крім того, він є показником ініціативності місцевої влади. Його величина тим більша, чим більші душові бюджетні витрати і-ї комуни відповідно до середнього рівня по країні. Коефіцієнт може бути як додатним, так і від(ємним, що є негативною оцінкою місцевої влади за слабку активність.

Аі3 - буферний коефіцієнт, компенсує скорочення податкової бази внаслідок зменшення чисельності населення і-ї території.

Комуни самостійно вирішували, як їм використовувати гарантовану податкову базу, і визначали розмір трансферту. Розмір трансферту розраховувався за формулою:

Gі = Т1 ( (Уі1 - Уі),

де Gі - трансферт на душу населення г-ї комуни;

Т1 - встановлена місцевими органами влади податкова ставка;

Уі1- гарантована податкова база на душу населення;

Уі - доход, що підлягає оподаткуванню в і-й комуні.

Більш детально про варіанти формул вирівнювання йдеться в публікаціях 0. Богачової*.

Право на отримання вирівнювальних трансфертів у Швеції мають комуни з податковою спроможністю на рівні менш ніж 95 % від середньокомунальної по країні. Внески роблять комуни з податкоспроможністю понад 110% від середньокомунальної по Швеції.

ФРН

Свої особливості має система фінансового вирівнювання у Федеративній Республіці Німеччині, в першу чергу горизонтального. Згідно зі статтею 107 Конституції ФРН фінансово сильніші землі надають допомогу фінансово слабшим землям. В основі системи лежить базовий принцип вирівнювання податкових доходів на душу населення. Метою вирівнювання є збільшення доходів фінансово слабких земель до рівня 95 відсотків від середнього рівня податкових надходжень на душу населення по всіх землях у цілому. Землі, які мають надлишок фінансових ресурсів від 100 до 102 відсотків від середнього рівня доходів на душу населення по Німеччині, не відраховують коштів на потреби фінансового вирівнювання. Вони перебувають у так званій мертвій зоні. Землі з доходами від 102 до 110 відсотків на душу населення від середнього рівня відраховують 70 відсотків ресурсів, що перевищують середній рівень. Землі з доходами, які перевищують 110 відсотків від середнього рівня, увесь надлишок понад цей рівень перераховують на потреби вирівнювання.

У 1992 році загальна сума коштів, перерозподілена в рамках горизонтального вирівнювання на території старих земель ФРН, склала 3,5 млрд німецьких марок [7,c.326].

За договором про об(єднання зі східними землями колишньої НДР від 31 серпня 1990 р., ці землі внаслідок слабких фінансових можливостей не брали участі у фінансовому вирівнюванні. Вирівнювання в масштабах усієї ФРН розпочалося в 1995 р.

У цілому, механізм вертикального і горизонтального фінансового вирівнювання у ФРН досить складний. Для акумуляції ресурсів на потреби фінансового вирівнювання створено Федеральний фонд фінансового вирівнювання. Він формується за рахунок відрахувань частини податку на додану вартість.

Механізм розподілу податку на додану вартість у ФРН включає кілька етапів. Спочатку здійснюється його розподіл по вертикалі між федерацією і землями. Критерієм цього розподілу є показник так званої квоти покриття - співвідношення між поточними доходами бюджету федерації й бюджетів земель та їхніми необхідними видатками. Встановлено, що для федерації і земель квота покриття має бути приблизно рівною.

Розподіл податку на додану вартість між федерацією і землями здійснюється на основі договору федерального уряду із землями і закріплюється федеральним законом. Наприкінці 80-х рр. частка земель у розподілі цього податку становила 35 відсотків, а федерації, відповідно, - 65.

У 1993 р. у зв(язку з потребами участі земель у фінансуванні програм розвитку східних земель їм вдалося домогтися від федерального уряду збільшення земельної частки ПДВ до 44 відсотків, з 1995 року частки федерації та земель у податку на додану вартість слали 56% та 44% відповідно [29,c.54].Зі своєї частки у ПДВ та інших доходів федерація виконує платежі до бюджету ЄЕС, а також внески, сума яких залежить від обсягу ВВП у ринкових цінах (10,6 млрд.марок), загалом 33,7 млрд.марок. [29,c.55]

Наступний етап розподілу податку на додану вартість пов(язаний із горизонтальним вирівнюванням фінансового потенціалу різних земель. 75 відсотків тієї частини податку на додану вартість, що належить землям, розподіляються між ними пропорційно чисельності населення, а також відповідно до економічної та демографічної ситуації. Інші 25 відсотків податку спрямовуються у Фонд фінансового вирівнювання земель. За рахунок коштів цього фонду економічно слабкі землі отримують додаткові субсидії. Критерієм для надання коштів із Фонду вирівнювання є обсяг доходів земель та общин, розміщених на їхніх територіях, на душу населення.

Для надання коштів із Фонду вирівнювання розраховується два показники. Один - фінансові можливості землі. Він є сумою податкових надходжень до бюджету землі плюс 50 відсотків надходжень до бюджетів общин, котрі входять до складу цієї землі, від найбільш великих податків. Інший показник - так звані нормативні доходи землі. Він розраховується як сума найбільших податків, що надходять до бюджетів усіх земель і всіх общин (у цілому по ФРН), яку поділено на чисельність населення ФРН і помножено на чисельність кожної окремо взятої землі. Допомогу отримують ті землі, в яких фінансові можливості становлять менше 95 відсотків від так званих нормативних доходів землі. Якщо фінансовий потенціал землі складає менш ніж 92% від середнього показника фінансового потенціалу, то завдяки субсидії від збільшується мінімум до 95%. Якщо ж фінансовий потенціал знаходиться у межах від 92% до 100%, він може бути збільшений до рівня більше ніж 95%. Це відбувається у два етапи. На першому етапі надається субсидія у розмірі 100% суми, що не вистачає до 92% від середнього показника. Розмір субсидії на другому етапі складає 37,5% від суми, що являє різницю між 92% і 100% [29,c.55].

На потреби додаткового фінансового вирівнювання «бідних земель» використовується також два відсотки податку на додану вартість, який надходить до федерального бюджету.

Розмір відрахувань земель – платників встановлюється у відсотках від суми, на яку показник цих регіонів перевищує середній показник фінансового потенціалу. Якщо показник фінансового потенціалу землі складає 100 - 110% від середнього показника, вона виконує відрахування у розмірі 15% відповідної суми перевищення, при показнику, що дорівнює 101 –110% від середнього, розмір відрахувань збільшується до 66%, і для показников білшьш ніж 110% - до 80%. Відсоткові ставки від суми, що використовується для цих виплат, та відсоткові ставки для земель – отрумувачів встановлюється так, щоб суми, що виплачуються та суми, що отримуються субсидій співпадали.

Крім указаного Фонду фінансового вирівнювання, в Німеччині створено Фонд німецької єдності - спеціальну фінансову інституцію для вирівнювання фінансового потенціалу східних земель, котрі входили до складу колишньої Німецької Демократичної Республіки. Фонд утворено у травні 1990 року. Кошти Фонду формуються за рахунок внесків із федерального бюджету і бюджетів земель та інших джерел. У зв(язку з цим із метою збільшення доходів федерального і земельного бюджетів уряд збільшив окремі податки, запровадив спеціальну надбавку солідарності до прибуткового і корпораційного податків. За рахунок коштів Фонду східні

землі отримують систематичну фінансову допомогу на потреби соціально-економічного розвитку.

За 1990-1994 роки з Фонду виплачено 160,7 млрд німецьких марок. 3 них