Соціально- економічне становище України 1914-1917 р.р., Детальна інформація

Соціально- економічне становище України 1914-1917 р.р.
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Анатомія
Автор: фелікс
Розмір: 18.8
Скачувань: 1566
У ході столипінської реформи активізувалася діяльність створеного ще у 80-і рр. XIX ст. Селянського поземельного банку. Він скуповував за високими цінами землю у великих землевласників, подрібнював її на ділянки і в розстрочку продавав селянам. Поміщики охоче продавали землю. Деякі з них звільнилися від надлишків, переходячи до капіталістичних методів господарювання, інші розорювалися або ліквідовували маєтки з остраху перед майбутньою революцією. В Україні з 1906-го по 1910 р. через банк було продано понад 480 тис дес. переважно поміщицької землі.

Виходячи з общини, чимало селян продавали землю й рушали за кращою долею до Сибіру. Українські губернії протягом 1906—1912 рр. дали близько мільйона переселенців. Майже четверта частина переселенців повернулася в рідні місця й поповнила лави безземельного сільського пролетаріату.

Між 1896 і 1906 рр., після спорудження Транссибірської залізниці, на Схід переселилося близько 1,6 млн українців. Суворі умови змусили багатьох повернутися додому. І все ж, незважаючи на це, у 1914 р. на Далекому Сході постійно проживало близько 2 млн українців. До того ж на Схід у пошуках земель переселилося вдвоє більше українців, ніж росіян. Таким чином, саме коли прерії Західної Канади освоювали західні українці з Габсбурзької імперії, східні українці орали землі Тихоокеанського узбережжя Росії.З1900 до кінця 1910 року з Галичини та Буковини виїхало за кордон майже 300тисяч чоловік, із Закарпаття-40 тисяч. Як і раніше, переважну більшість становило селянство. Причинами еміграції було безземелля, малоземелля та безробіття.Це було виразним свідченням того, на що готові були українські селяни, аби отримати землю.

Новим явищем ХХ століття була поява політичних емігрантів. Але їх емігрувало небагато, в основному це були втікачі з Росії, які переслідувалися за участь у революції 1905-1907 роках.

Після поразки революції 1905 року у Російській імперії запанувала реакція. Її головним провідником був міністр внутрішніх справ (з 1906 р.) Петро Столипін (1862—1911). По всій країні були заведені військово-польові суди.

Одним з елементів столипінської реакції було переслідування національних меншин. У 1910 р. Столипін видав обіжник, в якому зачислив український народ до "чужородних" ("инородцев") і забороняв будь-які українські організації. У 1911 р. він заявив, що "історичним завданням російської державності є боротьба з рухом, у теперішнім часі прозваним українським, що містить у собі відродження старої України й устрою малоросійської України на автономних національно-територіальних основах". У часи столипінської реакції були закриті товариства "Просвіта" та інші українські організації, заборонено продавати українські книжки (в тому числі навіть Євангеліє українською мовою, що його видав Синод), проводити концерти, вечори. В Україні, як і в усій Російській імперії, формуються шовіністичні організації, шириться хвиля антисемітизму.

Антиукраїнська репресивна політика не припинилася після смерті Столипіна, вбитого 1911 р. у Києві агентом охранки. Піком цієї політики стала заборона святкування 100-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка 1914 р. Заборона вилилася в масові демонстрації студентів у Києві. Репресії викликали зворотну реакцію. Під їх впливом на бік українського руху перейшли навіть ті, хто раніше тримався осторонь. Водночас антиукраїнські реформи використали й російські опозиційні сили як привід для критики дій царського уряду. У 1913 р. під час засідань четвертої Державної думи домагалися ліквідації національних обмежень в Україні кадет Петро Мілюков, есер Олександр Керенський, більшовик Григорій Петровський і навіть російський православний єпископ Нікон.

У 1907 р., спираючись на консервативну більшість у Думі, уряд був готовий до наступу проти «революційних ексцесів». Було проголошено надзвичайний стан і суворо заборонено всі демонстрації. По всій імперії вводилися військові трибунали, які засуджували до страти сотні революціонерів і повсталих селян. Політичні партії були вимушені піти в підпілля, а їхні найбільш знані вожді, включаючи багатьох старих діячів РУП, утекли за кордон. Один за одним розпускалися українські клуби.. Українські періодичні видання, що в такому розмаїтті з'явилися у 1905 р., практично зникли, а всякі розмови про українізацію освіти тепер викликали з боку властей відверте глузування.

\x8411

\x8460

\x2403\x0F00\x3984\x1100\x3984\x5E00\x3984\x6000\x3984\x6100$\x09008

\x20AC



3/4

A

i

\x00F0

\xC60D

\xC60D

\x6100$\x6467\x0B64I\x0600\x00F0

\xC60D

\x0A01\x6C03\x6100\x03F6\x08BB\x0A00@

B

D

F

H

J

L

N

P

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes