Адвокат в цивільному процесі, Детальна інформація

Окремі вчені підставою для відмови від прийнятого адвокатом доручення клієнта визначають факт впевненості його (в процесі розгляду справи) в незаконності та необґрунтованості вимог клієнта.

Більш правильною уявляється точка зору Т.Варфоломєєвої та інших вчених, які до підстав, за котрих адвокат вправі відмовитись від прийнятого доручення, відносять розходження в правовій позиції з клієнтом. Останні можуть торкатись питань правового, процесуального чи етичного характеру. При цьому вони повинні мати суттєвий характер, що унеможливлює виконання адвокатом в суді своїх функцій на відповідному професійному рівні.

В основу критерія для відмови адвоката від ведення справи Г.Любарська ставить наявність поважних на це причин, до яких відносить, крім незаконності вимог (заперечень) клієнта та інших колізій в правовій позиції у справі, такі, як хвороба, зайнятість адвоката в іншому процесі.

За обставин, коли адвокат не має змоги особисто виконати доручення клієнта (наприклад, хвороба тощо), він має, при можливості, потурбуватись про свою заміну в процесі іншим адвокатом. Однак зайнятість адвоката в іншому процесі не може бути безпосередньою підставою для відмови від прийнятого доручення клієнта. Загальними принципами етики юристів, затвердженими Міжнародною асоціацією адвокатів та схваленими Спілкою адвокатів України, передбачається необхідність доведення адвокатом справи клієнта до кінця.

ВИСНОВКИ

Участь адвоката у цивільному процесі – досить складний аспект при захисті прав та інтересів громадян в суді: по суті задач, взаємовідносинам з органами та клієнтами, широкій сфері діяльності, особливостям правового та етичного регулювання.

Механізм функціонування участі адвоката у цивільному процесі обов’язково заснований на законі. Проте процеси взаємодії „деталей”, „частин” між собою нерідко бувають приховані. Тут немає, та і не може бути, такої правової регламентації, як у діяльності слідчого, прокурора чи суду. Це не потрібно і практично неможливо.

Зовнішня непомітність захисної діяльності, її глибинність, прихованість від сторонніх саме й дозволяє їй виконувати потрібні задачи.

крему працю конкретного адвоката з даної справи. Це піддається аналізу та методиці. Але як тільки робиться спроба проаналізувати „сукупність” участі адвокатів у цивільному процесі, знайти тут закономірність – наукове дослідження „пасує” перед витонченістю та непередбачуваністю захисного „ремесла”.

Звідси зрозуміло, що потрібно досить багато праці значного числа фахівців, для того щоб виявити окремі закономірності участі адвоката у цивільному процесі, проаналізувати та спробувати зробити краще, ніж є.

Чинне законодавство у цій галузі не є досконалим, тому потрібно внести деякі пропозиції щодо його вдосконалення:

1. Згідно зі ст. 115 ЦПК повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх

процесуальних дій, крім передачі справи в третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених в цій статті дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Це положення досить ускладнює і дещо затягує розгляд справи в суді. Доцільніше було б наділити представника всіма правами особи, яку він представляє, якщо довіреність не містить спеціальних обмежень. Тобто від зворотного — якщо в довіреності немає обмежень, то представник має всі процесуальні права особи, яку він представляє.

3. Багато юристів і суддів, особливо старого гарту, якось нервують, коли чують звернення до судді – „Ваша честь” і завжди є певний психологічний конфлікт. Іноді й погордливі адвокати не бажають так звертатися до суду. Тому необхідно законодавчо закріпити таке звернення до суддів.

4. При розгляді справи у адвокатів завжди існувала проблема запису ходу судового засідання на аудіо- та відеопристрої. Природно, що судді були проти запису, й з цього приводу часто виникали конфлікти. Також доволі часто одна зі сторін, яка сумнівається в неупередженості процесу, клопоталася перед судом про можливість вести запис процесу, і судді досить часто відмовляли в задоволенні такого клопотання. Необхідно законодавчо закріпити положення за яким вести письмові записи і використовувати портативні аудіотехнічні пристрої (диктофони) мали би право як сторони судової суперечки, так і особи, присутні на відкритому засіданні відповідно до закону без додаткового дозволу судді.

За результатами, одержаними при проведенні дипломної роботи виконані задачи, які ставилися для досягнення мети - правового теоретичного обґрунтування представництва адвоката у цивільному процесі. Досліджені найбільш актуальні питання участі адвоката у цивільному процесі, зроблено аналіз окремих стадій цивільного процесу та ролі адвоката у кожній з них, надано юридичний аналіз поняття цивільного процесу, інституту представництва, процесуального статусу адвоката у цивільному процесі, узагальнена практика участі адвоката у цивільному процесі, надані пропозиції стосовно вдосконалення законодавства, щодо участі адвоката у цивільному процесі.

Видання нормативного характеру (Україна)

1. Закон. Про адвокатуру: Прийнятий … 19 груд. 1992 р. // Голос України. - 1993. – 29 cіч. - С. 6-7.

2. Україна. Закон. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Прийнятий ... 21 черв. 2001 р. № 2533-III // Уряд. кур'єр. – 2001. – 10 лип. – С.4.

3. Україна. Президент України (1999-; Л.Д.Кучма). Про День адвокатури: Указ Президента... 2 груд. 2002р. № 1121/2002 // Уряд. кур'єр. – 2002. – 4 груд. – С. 3.

4. Україна. Президент (1994-; Л.Д.Кучма). Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури: Указ … 30 верес. 1999 р. № 1240/99 // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 39. - Ст. 1936.

5. Україна. Президент (1991-; Л.М.Кравчук). Про Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Указ … 5 трав. 1993 р. // Уряд. кур'єр. - 1999. – 8 трав. - С. 4.

6. Україна. Верховна Рада. Про проект Закону України про внесення змін та доповнень до Закону України "Про адвокатуру": Постанова ... 22 берез. 2001 р.   № 2321-III // HYPERLINK "http://www.nau.kiev.ua/cgi-bin/nauonlu.exe?pwr2+73239_t+guest" http://www.nau.kiev.ua/cgi-bin/nauonlu.exe?pwr2+73239_t+guest

7. Україна. Верховна Рада. Про порядок введення в дію Закону України "Про адвокатуру": Постанова … 19 груд. 1992 р. // Голос України. - 1993. - 21 січ. - С. 6.

8. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги у кримінальних справах за рахунок держави: Постанова … 14 трав. 1999 р. № 821 // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 20. - Ст. 884.

9. Україна. Кабінет Міністрів. Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань: Постанова … 27 квіт. 1993 р. № 302 // Зібр. постанов Уряду України. - 1993. - № 10. - Ст. 198.

10. Україна. Кабінет Міністрів. Про порядок оплати праці адвокатів по наданню юридичної допомоги у кримінальних справах: Постанова … 15 листоп. 1991 р. № 315 // Уряд. кур'єр. -1992.

- № 1. - С. 9.

11. Порядок складання кваліфікаційних іспитів у реґіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури: Затверджено Вищою кваліфікац. коміс. адвокатури України: Протокол № 6/2 від 1 жовт. 1999 р. // Адвокат. - 1999. - № 3. - С. 34-35.

12. О внесении изменений в Положение о порядке труда адвокатов за предоставление юридической помощи гражданам в уголовных делах / М-во юстиции Украины; М-во финансов Украины // Бизнес. - 1994. - № 4. - С. 5.