Податкова система України та напрями її вдосконалення, Детальна інформація

тання прир. рес. Інші под.

1998 76 11,55 6,3 3,1 1,7 0,1

1999 51,9 13,9 9,9 2,3 1,6 20,4



Як бачимо, головне місце серед непрямих податків займає ПДВ, а другм по об’ємам є акциз.

У 1997 році був прийнятий новий Закон про порядок нарахування та сплату ПДВ. У подальшому така реформа призвела до покриття державних видатків не за рахунок платників з високими доходами, а шляхом а шляхом посилення оподаткування осіб з середніми та низькими доходами. Ведення цього Закону можна розглядати як спосіб, який у фіскальному плані компенсує зменшення надходженнь від подоходного податку та податку на прибуток, а у економічному – перенесе податковий тягар з фонда накопичення на фонд споживання.

Відносно збільшення ролі ПДВ можна відмітити, що хоча цей рост і відображає загальну історичну тенденцію, яка притаманна більшості розвинутих країх, все-таки є надмірним. Як вже говорилося, частка ПДВ у загальних доходах бюджета України вище ніж розвинутих країнах, а доля акцизного збору дуже мала.

У багатьох країнах структура непрямих податків зрівноважена чи характеризується переважанням універсальних акцизів над кількісттю специфічних у 1,5 – 2 рази.

Особливість структури непрямих податків В Україні має як об’єктивні так і суб’єктивні причини. До об’єктивних причин можна віднести те, що, по – перше, в розвинутих країнах в наслідок високого рівня особистих доходів більшості населення (60% - середній класс), коло покупців підакцизних товарів більше ніж в Україні, де основні групи населення купують лише два види підакцизних товарів – тютюнові та алкогольні вироби, по – друге, в умовах економічної кризи, інфляції, падіння рівння доходів, роста рівня тіньової економіки ПДВ є одним з самих ефективних у фіскальному плані податків.

До суб’єктивних причин, які зумовлюють структуру непрямих податків в Україні можна віднести ті причини, якеі породжені особливостями податкової політики з її фіскальною спрямованісттю, недосконалісттю, що є наслідком як незначного досвіду проведення самостійної податкової політики так і відсутністтю достатньої кількості кваліфікованих працівників.

Саме фіскальні мотиви викликали у 1992 році введення ПДВ з надто високою ставкою – 28%, але після її зниження у 1995 році до 20%, вона залишається на рівні максимальних ставок, рекомендованих ЕС (14 –20% на основні групи товарів при більш низьких ставках для окремих видів) та замітно перевищує ставки у розвинутих країнах – США – 3 – 7%, Канада 7,58%, Германія – 15%, для продуктів – 6%, Англія – 17,5%, Японія – 3% (10, с.77).

Рівень прямого оподаткування в Україні останні роки мав тенденцію до зниження: 1996 – 15%;, 1997 – 0%;, 1998 -0%; 1999 – 15%.

У 1997 році надходження по прямих податках повністтю зараховувались до місцевих бюджетів.

Пряме оподаткування в Україні базується на 3 основних податках: податку на прибуток підприємств, подоходному податку з громадян та платі за землю. Причому доля першого в доходах бюджета в декілька разів перевищує долю другого, тоді як у розвинутих країнах переважає подоходний податок з громадян.

У 1999 році була наступна структура прямих податків в податкових надходженнях Державного бюджета: податок на прибуток підприємств – 8,2%; прибутковий податок з громадян – 7,3%.

Важливою причиною такого положення є низький рівень життя більшої частини населення, зокрема рівень з/пл.

Суб’єктивною причиною певного зниження частки подоходного податку є його стягнення в основному у джерела сплати з/пл, а не по декларації в наслідок чого інші доходи громадян укриваються від оподаткування.

Орієнтація на зміну співвідношення між цими видами прямих податків при збереженні таких умов була б передчасною та невиправданою. Тільки ріст особистих доходів стане надійною основою для зміни долі подоходного податку з громадян в об’ємі прямого оподаткування.

Закономірне, а не штучне збільшення ролі прямих податків може бути забезпечено тільки в наслідок загальної зміни економічної ситуації в країні: економічного роста, збільшення особистих доходів та доходів підприємств.

Тому в найближчий час основу непрямих податків будуть складати непрямі податки та тільки у стратегічному напрямку регулювання податкової системи України можливо в її основу будуть покладені прямі податки.

Таким чином, у цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, які притаманні розвитку податкових систем. Ці закономірності складають об’ктивну межу вдосконалення податкової системи України на сучасному етапі. Зміна основних характеристик циєї системи можливо лише при усуненні причин, які зумовлюють їх, тоб-то, тоб-то зміну певних параметрів соціально – економічної системи України.



РОЗДІЛ 3

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

3.1 Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі.

Питання податкової політики постійно обговорюється як економістами, так і політиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такої податкової системи, яка б повністю задовольнила і державу, і платника податків.

Податкова політика, і, як наслідок, податкова система кожної держави — одна з головних складових формування і розвитку економіки. Вона визначає умови і рівень розвитку держави, її соціальної сфери, обороноздатності, внутрішньої і зовнішньої політики. Впливають на неї і географічне положення країни, і традиції народу. Ось чому податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох факторів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати на результати її функціонування. При всьому цьому податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання:

з одного боку, встановлення оптимальних податків, які не будуть стримувати розвиток підприємництва;

з другого боку, забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних і соціальних потреб.

Перехідні процеси в нашій країні проходять надзвичайно складно і неоднозначно, а іноді й болісно. У таких умовах не вдалось обійтись без помилок, упущень і прорахунків. Тут впливали як суб'єктивні, так і об'єктивних причини, позначився брак досвіду та кваліфікованих кадрів, науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідного періоду.