Об`єктивна сторона складу злочину, Детальна інформація

Об`єктивна сторона складу злочину
Тип документу: Курсова
Сторінок: 11
Предмет: Правознавство
Автор: фелікс
Розмір: 43.8
Скачувань: 1186
Для більш успішного вчинення злочинів винні часто використовують різні засоби: технічні знаряддя, зброю, пристосування та ін. Це стосується умисних злочинів (наприклад, комп’ютерних злочинів, угону транспортних засобів). У цих випадках винний використовує закладені у засобах вчинення злочину додаткові можливості, що можуть набагато посилювати інтенсивність і уражаючий ефект дії. Такі способи вчинення злочину свідчать про підвищену небезпеку як дій, так і особи, що її вчинила.

Кримінальну відповідальність за злочинну дію нічим не обмежено. Досить встановити, що вчинено соціально небезпечну дію ( як активну форму поведінки людини). передбачену кримінальним законом як злочин. Злочинні дії описуються в статтях Особливої частини КК різним чином. У більшості випадків у диспозиції зазначаються точні ознаки дії, наприклад, крадіжка - тайне викрадення індивідуального майна громадян (ст.140 КК); образа - умисне приниження честі і гідності особи, виражене в непристойній формі (ст.126 КК). Досить часто зазначаються в альтернативі кілька дій, кожна з яких утворює об’єктивну сторону злочину. Наприклад, умисним тяжким тілесним ушкодженням закон (ст.101 КК) визнає умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння (1), або таке, що спричинило втрату будь якого органу (2), або втрату його функцій (3), душевну хворобу (4), або іншій розлад здоров’я. поєднаний з втратою працездатності не менше ніж на одну третину (5), або переривання вагітності (6) чи непоправне знівечення обличчя (7). Нерідко в законі дається загальна характеристика дії, наприклад, хуліганство - умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства (ч.1 ст.206 КК). В таких випадках для з’ясування ознак діяння слід удаватися до тлумачення закону.

Іноді при описі дії законодавець формулює відсилочну диспозицію, наприклад спричинення майнової шкоди державі або громадській організації шляхом обману або зловживання довір’ям, при відсутності ознак розкрадання(ст.87 КК). В інших випадках для з’ясування ознак дії необхідно звернутися до підзаконних нормативних актів ( бланшетна диспозиція), наприклад, порушення правил безпеки гірничних робіт (ст.218 КК), порушення правил при проведенні будівельних робіт (ст.219 КК), та ін. В окремих випадках в диспозиції статті злочинна дія називається загально-



* Див: Попов Н.И. способ совершения преступления и уголовная ответственность. Х. 1982 .

відомим терміном і її зміст не розкривається, наприклад, вбивство (ст.94 КК).

Різний опис дії в статтях Особливої частини КК обумовлений не розсудом законодавця, а особливостями того чи іншого злочину, ступінь конкретності опису якого залежить від характеру дії, об’єкта посягання, способів здійснення злочину, засобів, що використовуються, та ін. Чим чіткіший опис дії в законі, тим більше гарантій правильності розв’язання конкретних кримінальних справ.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки людини, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними і юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомою і вольовою поведінкою людини.

Бездіяльність відрізняється від дії завнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не вчиняє певної дії. яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити, що відвернуло б заподіяння шкоди охоронюваним законом сіспільним відносинам. На практиці злочинна бездіяльність зустрічається значно рідше, ніж дія. Шляхом бездіяльності вчиняються такі злочини, як залишення в небезпеці (ст.111 КК), неподання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі (ст.112 КК), неподання допомоги хворому особою медичного персоналу (ст.113 КК) та ін.

Злочинна бездіяльність характеризується тим, що вона є пасивною формою поведінки людини. Однак така характеристика стосується не реальної поведінки особи в момент вчинення злочину (наприклад, диспетчер аеропорту залишив на деякий час пульт управління - треба було побачитися із знайомим - і не виконав своїх обов’язків по забезпеченню безпечної посадки літака, внаслідок чого літак зазнав аварії), а тих конкретних дій, які ця особа повинна була и могла вчинити в даних конкретних умовах. Звідси виникає, що обов’язковою умовою притягнення особи до відповідальності за бездіяльність є наявність у неї обов’язку діяти певним чином і наявність реальної можливості діяти таким чином.

Обов’язок вчинити певні дії (повинність) може випливати з різних підстав:

а) із закону (наприклад, закон покладає на громадянина обов’язок повідомити органам влади про достовірно йому відомий злочин, що готується або вчинений (ст.187 КК);

б) з професійних або службових функцій ( наприклад, неподання допомоги хворому особою медичного персоналу - ст.113 КК, службова недбалість - ст. 167 КК);

в) з договору (наприклад, злочинно-недбале ставлення до охорони державного або колективного майна ст.91 КК);

г) з родинних відносин (наприклад, ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків - ст.116 КК);

д) з попередньої поведінки особи, коли вона своїми діями створює небезпечне становище для іншої особи і внаслідок цього зобов’язана подати їй допомоги (наприклад, водій. винний в аварії, повинен подати допомогу потерпілому і невиконання такого обов’язку за певних умов тягне відповідальність за ст.111 КК - залишення в небезпеці).

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній обстановці мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і відвернути тим самим злочинні наслідки. Так, якщо лікар повинен був з’явитися до хворого і подати йому допомогу, але не міг цього зробити внаслідок повені, він не може нести відповідальність за ст.113 КК. Так само неподання допомоги потопаючому особою, яка не вміє плавати, не може тягти кримінальну відповідальність за ст.112 КК за неподання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі, бо тут відсутня можливість подати таку допомогу.

Отже, при оцінці можливості ( або неможливості) виконати покладені на особу обов’язки слід урахувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов’язків. покладених на особу. Ураховуються й суб’єктивні можливості цієї особи щодо виконання потрібних дій.

Злочинна бездіяльність, як і дія, може виразитися в поодинокому акті невчинення особою конкретної дії, яку вона повинна була і могла вчинити, але може являти собою і кілька (множинність) актів пасивної поведінки, що має місце, наприклад, при службовій недбалості, коли службова особа неодноразово не виконує покладені на неї обов’язки (ст.167 КК). Злочинна буздіяльність може здійснюватися і протягом певного часу, зокрема, при триваючих злочинах, коли. наприклад, має місце неповідомлення протягом тривалого часу про достовірно відомий вчинений злочин (ст.187 КК).

Таким чином, кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу був покладений спеціальний обов’язок вчинити дію, якощо було б відвернено настання злочинного наслідку;

б) у особи була реальна можливість в даній конкретній ситуації вчинити відповідні дії і відвернути спричинення суспільно небезпечних наслідків.

У деяких випадках злочинна бездіяльність може поєднуватися з активними діями, за допомогою яких суб’єкт ухилився від виконання обов’язкових для нього дій, наприклад, ухилення від призову на строкову військову службу шляхом подання підробних документів про стан здоров’я (ст.72 КК), ухилення від сплати податків шляхом подання неправдивих відомостей і приховування об’єктів оподаткування (ст.148-2 КК). В таких випадках має місце так звана змішана бездіяльність - тут активні дії виступають способом вчинення злочинної бездіяльності.

Глава 3

Суспільно небезпечні наслідки та їх причинний зв’язок

Вірна класифікація об’єктів злочинів має важливе теоретичне та практичне значення, бо дозволяє більш повно вияснити їх суть, а також відношення, охороняємих кримінальним законом, опреділити вплив об’єкту на розвиток кримінального законодавства, сприяє удосконаленню практики застосування діючих кримінально-правових норм.

Зміст стадії першої та сьомої Загальної частини КК і структура Особливої його частини свідчать, що суспільні відносини, взяті під охорону кримінальним законом, неоднорідні. Ця обставина робить можливою їх диференціацію з метою приведення в певну систему для більш глибокого вияснення.

Об’єкти можуть бути класифіковані за різними обставинами (наприклад, за соціальною значісттю громадських відносин, які входять в ці об’єкти). Всеж в юридичній літературі переважає думка про те, що всі об’єкти слід кваліфікувати в залежності:

1) від ступені суспільно охороняємих кримінальним законом соціальних суспільних відносин, виступаючих об’єктами різних злочинів ( класифікація по “вертикалі”);

2) від важливості охороняємих суспільних відносин, яким приносить безпосередньо шкоду конкретний злочин (класифікація безпосередніх об’єктів по “горизонталі”);

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes