Протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними, Детальна інформація

Конвенції містять 118 статей, які регулюють різні сторони діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами. Не розглядаючи детально кожну з них, зупинимося на основних проблемах, зокрема на класифікації цих засобів і речовин, регламентації окремих видів діяльності у сфері обігу останніх і заходах боротьби з їх незаконним обігом, а також протидії зловживанню ними.

Міжнародна класифікація наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів

Нині у міжнародному обігу перебувають понад 100 наркотиків і така ж кількість психотропних речовин, у тому числі 22 прекурсори. Усі вони класифіковані у відповідних списках або таблицях. Наркотичні засоби та психотропні речовини зосереджені у чотирьох списках, а прекурсори — у двох таблицях (Конвенція 1988 р.).

Критеріями класифікації є дві взаємопов'язані ознаки:

1) ступінь шкідливості наслідків, які може викликати той чи інший наркотик або психотроп при зловживанні ним;

2) інтерес, який та або інша речовина становить для використання з медичною метою .

Залежно від цього визначена і суворість заходів контролю над відповідними наркотичними засобами та психотропними речовинами і суворість покарання за порушення встановленого режиму контролю.

У Єдиній конвенції 1961 р. наркотичні засоби класифікуються у чотирьох списках. Це пронумеровані переліки таких засобів або препаратів, до яких час від часу на підставі ст. З цієї Конвенції можуть вноситися зміни.

Список № 1 є основним документом, який містить перелік всіх наркотичних засобів, одержуваних з опійно-вмісного маку, листя коки та конопель, а також синтетичних наркотиків. Засоби такого роду підлягають всім заходам контролю, передбаченим ст. 2 Конвенції, і, зокрема, заходам, переліченим у статтях 4, 19—21, ЗО—34 та 37. Ці заходи можна згрупувати таким чином:

оцінка потреб у наркотичному засобі, яка враховує необхідність використання останнього з медичною та науковою метою; подання докладних даних про його виробництво і виробників, складські запаси і площі земель, що використовуються для культивування опійновмісного маку;

подання статистичних відомостей про виробництво та виготовлення, використання і споживання, ввезення (експорт) та вивезення (імпорт), конфіскацію, складські запаси наркотичних засобів, включених до Списку №1; території, які використовуються для культивування опійновмісного маку;

обмеження виробництва та імпорту кількістю, що не перевищує законного використання таких засобів, плюс експортована кількість, плюс кількість, необхідна для спеціальних складських запасів;

контроль за виробленням опію та концентрованої макової соломи, особливо тієї, що призначена для міжнародної торгівлі;

видача ліцензій та контроль за виготовленням наркотичних засобів, торгівлею ними та їх розподілом, включаючи експорт та імпорт;

видача спеціальних рецептів на право придбання цих засобів, призначених для споживання з медичною метою, і ведення у зв'язку з цим документації про їх витрачання;

обов'язкове етикетування виготовлених наркотичних засобів, що надходять у сферу торгівлі.

Список №2 включає наркотичні засоби, які ширше використовуються з медичною метою і вимагають менш суво-рого контролю через меншу ймовірність того, що зловживання ними може викликати захворювання на наркоманію У найкоротший строк. Його важлива відмінність від Списку №1 полягає у вжитті менш суворих заходів контролю за торгівлею та розподілом наркотичних засобів (п. 2 ст. 2). Ці заходи передбачають лише видачу підприємцям ліцензій на право виготовлення таких засобів, а також контроль за їх етикетуванням та рекламуванням. Такі наркотичні засоби видаються з аптек за спеціальним рецептом, виписаним лікарем.

Список №3 включає препарати, що містять як інгредієнти наркотичні засоби, перелічені у Списку №2, у більш низьких концентраціях і в контрольованих співвідношеннях, а також препарати, що за висновком Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), як правило, не можуть викликати шкідливі наслідки у вигляді захворювання на наркоманію у разі зловживання ними. Заходи контролю за виготовленням та роздрібним розподілом цих препаратів можуть не застосовуватись, а необхідна інформація та статистичні відомості стосуються лише кількості наркотичних засобів, які були використані при виготовленні таких препаратів. Роздрібна торгівля ними здійснюється через аптечну мережу за наявності у покупця спеціального рецепта, виданого лікарем (п. 4 ст. 2).

Список №4 містить невелику кількість наркотичних засобів, які, за висновком ВООЗ, мають особливо небезпечні властивості і не використовуються у зв'язку з цим з медичною метою. Сторони вживають заходів до заборони вироблення, виготовлення, експорту, імпорту таких засобів, а також торгівлі та володіння ними. Основним винятком з цього правила є можливість використання їх у науково-дослідній роботі, включаючи клінічні випробування, що проводяться під безпосереднім наглядом та контролем відповідної Сторони (п. 5 ст. 2).

Треба зазначити, що згідно з п. 9 ст. 2 Єдиної конвенції 1961 р. Сторони не зобов'язані застосовувати її настанови до наркотичних засобів, які звичайно використовуються у промисловості для інших цілей, ніж медичні та наукові, за умови, що у такому разі промисловці забезпечують за допомогою належних методів денатурації або в інші способи неможливість їх використання як предмета зловживання і настання шкідливих наслідків при вживанні цих засобів, а також вилучення з них шкідливих речовин. Засоби такого роду включаються до статистичних відомостей, що подаються промисловцями і відображають кількість кожного наркотичного засобу, який використовується ними не з медичною і не з науковою метою (ст. 20).

Заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживанням ними

Аналіз ст. 35 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 21 Конвенції 1971 р. свідчить, що в них містяться лише загальні зобов'язання держав щодо боротьби з цим асоціальним явищем (зокрема, координувати превентивні й репресивні заходи щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин — з цією метою Сторонам пропонується визначити урядовий орган, відповідальний за таку координацію) .

В офіційних коментарях цих конвенційних норм вказується на необхідність координації діяльності різних служб центрального уряду та його політичних підрозділів, уповноважених застосовувати положення міжнародних договорів щодо наркотичних засобів та психотропних речовин, і, у більш загальному плані, організовувати боротьбу зі зловживанням ними за рахунок вжиття всіх необхідних заходів до запобігання його поширенню і незаконному обігові наркотиків і психотропів. У коментарях також зазначається, що "спеціальним управлінням", про яке йдеться у цих Конвенціях, може бути спеціальна служба міністерства, міжміністерська комісія чи інший адміністративний орган, який відповідає конституційній або адміністративній структурі цієї держави.

Превентивним внутрішньодержавним заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є перш за все прийняття національного антинаркотичного законодавства, яке у повному обсязі реалізує положення Єдиної конвенції 1961 р.. Конвенції 1971 р., Конвенції 1988 р. щодо порядку законного обігу цих засобів. Саме воно стає базисом для адміністративно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Як уже зазначалося, зловживання наркотиками і пси-хотропами, а також їх незаконний обіг — це, по суті, два самостійних явища. Вони зафіксовані у статтях 36, 38, Єдиної конвенції 1961 р.,. статтях 20, 22 Конвенції 1971 р., ст. 36 Конвенції 1988 р. Відповідно до цих норм зловживання — це асоціальне явище, яке виражається у споживанні заборонених наркотиків і психотропів, а також вживанні інших наркотичних і психотропних речовин, що перебувають під контролем на національній території. Це явище органічно пов'язане з незаконним культивуванням, виробництвом, виготовленням, придбанням і зберіганням таких засобів для особистого споживання (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.). Такі дії в національному кримінальному законодавстві повинні визнаватися злочинними. Особи, які зловживають наркотичними засобами і психотропними речовинами, вчиняють такі злочини, можуть замість засудження чи покарання або на доповнення до покарання направлятися на лікування, виховання, а також піддаватися наглядові за ними після закінчення лікування та заходам щодо відновлення їх працездатності та соціальної реінтеграції (п. "в" ч.1 ст. 36 Єдиної конвенції 1961р., п. "Ь" ч. 1ст. 22 Конвенції 1971 р., п. "Ь" ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Для запобігання зловживанню наркотиками і психотро-пами, а також вчиненню на цьому грунті згаданих вище злочинів конвенційні норми вимагають від Сторін здійснювати заходи, спрямовані на раннє виявлення, лікування, виховання, відновлення працездатності, повернення у суспільство відповідних осіб (ч.1 ст. 38 Єдиної конвенції 1961р., ч. 1 ст. 20 Конвенції 1971 р.).

Коли це так, то виникає закономірне питання: що являє собою незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин? Відповідно до п. "<І" ч. 1ст. 1Єдиної конвенції 1961 р. та п. "]" ст. 1 Конвенції 1971 р. незаконний обіг означає культивування або будь-яку дію з метою збуту наркотиків і психотропів на порушення настанов Конвенцій. Але Конвенція 1988 р. внесла поправку у визначення цього поняття. За змістом п. "т" ст. 1 цієї Конвенції незаконний обіг означає правопорушення, зазначені у пп. 1 1 2 ст. З, тобто незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, які вчиняються з метою збуту, а також дії, пов'язані зі зловживанням наркотиками і психотропами.

З наведеним визначенням можна погодитися лише в тому разі, якщо зловживання цими речовинами розглядається в плані конструктивного елемента нелегального обігу, тобто в аспекті актів купівлі-продажу товару (придбання в іншої особи) як складової частини товарно-грошових відносин. Без нього будь-який вид товарообігу є безпредметним, оскільки відносини (у розумінні соціальної взаємодії) виникають та існують за наявності двох сторін (суб'єктів), у даному разі — продавця й покупця.

Тут слід зауважити, що зловживання наркотиками та психотропами може бути складовим елементом не лише їх незаконного обігу, а й так званого натурального виробництва, у процесі якого особа, котра зловживає такими речовинами, забезпечує себе або шляхом незаконного культивування рослин, що містять наркотики, виробництва з них наркосировини, виготовлення потрібних наркотиків, або шляхом придбання, крадіжки відповідних прекурсорів для виготовлення з них синтетичних наркотиків чи психотропів (самозабезпечення).

Такі форми антисоціальної поведінки не пов'язані з актами купівлі-продажу наркотичних засобів і психотропних речовин, тому що виходять за межі складу власне незаконного обігу (в результаті дій, вчинюваних з метою збуту). Не випадково у конвенційній нормі незаконне культивування рослин, які містять наркотичну або психотропну речовину, а також зберігання чи придбання таких речовин без мети збуту, але з метою особистого споживання виділяються у самостійний склад злочину (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.).