Особливості соціально - економічної кризи в Україні та шляхи її подолання, Детальна інформація

Експерти Украінського центру економічних і політичних досліджень стверджують "…якщо економічну деградацію Украіни зупинити не вдасться, то через два-три роки державу буде викреслено зі списку країн, які мають незалежну національну економіку". Далі вони пишуть: "Мабуть невипадково протягом 1991-1996 років Україна стала світовим лідером зі зниження продуктивності праці".

Про загрозу національної катастрофи свідчать такі цифри: спад виробництва в Україні за перші п`ять років реформ – 55%, а з середини 1997 року воно сягнуло 61,6%. Безробіття, з урахуванням прихованого, становить 40%, а в науці - 90%. Понад 80% населення проживає за межою бідності, і тільки 1% населення живе заможно. Катастрофічна заборгованість - у заробітній платі, пенсіях, степендіях. Через беззастережну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності Україна, не пробившись на західні ринки, майже повністю втратила свій внутрішній ринок: 95% товарів народного споживання – імпортні, 92% харчових продуктів – імпортні, мова не йде про науковоємні електронні вироби тощо.

Має місце масова дискваліфікация робочої сили, катострофічна деградація прикладної науки, патентно-ліцензійної діяльності, в цілому науково-технічного потенціалу.

Розгляд даної проблеми передбачає послідовне вивчення трьох питань: циклічний характер розвитку економіки; економічні кризи і шляхи їх подолання ; особливості економічної кризи в Україні.

1. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.

Світова економічна наука розробила теорії циклічного розвитку та економічних криз в кінці Х1Х - середені ХХ ст. і виробила конкретні шляхи та механізми подолання кризових явищ та пом`якшення їх соціальних наслідків. Згідно праць відомих економістів - К. Маркса, М. Туган-Барановського, Р. Гильфердінга, А. Афталіона, М. Бунятяна та ін. - процес економічного зростання передбачає безперервний розвиток, але практика свідчить, що ця безперервність неоднорідна і має свої фази, стадії і особливості. Так, періодично спостерігаються стадії: стабільного розвитку економіки, пожвавлення підприємницкої діяльності; загострення всіх суперечностей суспільного відтворення , в тому числі між виробництвом та споживанням, попитом та пропозицією, з наступним застоєм у всіх галузях економіки.

Єкономіка проходить періодично повторюючи періоди росту об`ємів національного виробництва та їх скорочення. Відрізнятись можуть не тільки темпи змін /наприклад річних підйомів ВВП/ , але і направленність змін /підйоми або спади/. Стабільність повторів, проходження національною економікою певних станів дає можливість стверджувати про циклічність її розвитку.

Економічний цикл – це сукупність певних станів національної економіки, що періодично повтоюються - розширення або скорочення об`ємів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності. На малюнку 1. бачимо, що економічний розвиток йде хвилєобразно:

здійснюється постійна зміна підйомів та спадів ділової активності, розширення та скорочення об`ємів національного виробництва. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично-на базі ринкових регуляторів.

Циклічність є не випадковим, а є закономірним явищем господарського життя суспільства в умовах ринку і виробництва, що розвивається. При цьому коливання фаз що знижуються та фаз, що підвищуються в процесі економічного зростання супроводжуються істотними модифікаціями в структурі економіки, динаміці цін, обсягах виробництва, співвідношеннях продуктивності праці і доходів, нагромадженні і споживанні, виробництві засобів виробництва і виробництві предметів споживання. Циклічність висловлює нерівномірний розвиток економіки по спіралі, перехід від одного сталого її стану до іншого. За своїм бурхливим і нерівномірним проявом економічні цикли, як образно відзначав американський економіст П. Самуельсон, нагадує хвилі епідемічних захворювань, капризи погоди або коливання температури у дитини.

Періодичність зміни фаз і стадій в розвитку економіки викликане в

життя і численними причинами і умовами, чинність яких треба враховувати при виробленні економічної політики держави і правив економічної по

ведінки всіх суб'єктів господарювання. Так, економічні цикли зумовлені: наявністю на сонці плям і рухом планет, характером погоди і урожаю; надмірним випуском в обіг паперових грошей (інфляцією), експансією і звуження банківського кредиту; зміною у населення хвиль песимістичного і оптимістичного настрою; різкими змінами рівня інвестування в галузі обох підрозділів суспільного виробництва; нерівномірністю розвитку і використання технічних новинок серед галузей народного господарства; низьким купівельним попитом населення; характером відновлення основного капіталу; перманентним відхиленням економіки від стану рівноваги та ін.

Циклічність розвитку відображає процеси формування, загострення і розв язання етапів, що періодично виникають та чередуються в еволюційному розвитку і якісних революційних стрибків.



1

4



1

2 3



t - час

1- спад ; 3- пожвавлення

2- депрессія; 4- піднесення

мал 1.

Розглянемо, як змінюється економіка в залежності від того, в якій стадії економічного циклу вона знаходиться .

1. С П А Д.

Є найбільш складною і суперечною фазою економічного циклу. З нею, з одного боку пов`язані руйнівні сили: скорочення виробництва, массові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є одніїю з умов економічного піднесення, а сама криза активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих єкономічних систем, вона в той же час є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.



2. Д Е П Р Е С С І Я.