Особливості соціально - економічної кризи в Україні та шляхи її подолання, Детальна інформація

У цій стадії економіка доходить критичних точок в області об`єму виробництва, зайнятості, заробітної плати. В період депресії об`єми виробництва доходять до найменшого рівня.

Потужнні можливості виробництва використовуються на 50% і нижче. Найбільших маштабів досягає безробіття, кількість банкрутств, Скорочення попиту на робочу силу веде до зниження ставок заробітної плати, подальшого зниження загального рівня цін.

П О Ж В А В Л Е Н Н Я.

Зріст об`ємів виробництва. В кінці стадії пожвавлення проходить до докризового рівня. Зростає підприємницька активність, починають збільшуватись прибутки підприємств, зростає попит як на товари так і ресурси, знижується кількість безробітних. Криза збуту минула, спостерігається невелике підвищення цін на товари та послуги.

П І Д Н Е С Е Н Н Я

Перевищення докризового об'єму виробництва є переходом в наступну стадію економічного циклу. Відбувається розширення виробництва, зростають розміри потужностей, зниження безробіття доходить до повної зайнятості, зростання доходів. Інвестиції та витрати зростають. Зростає попит на товари та послуги. Починають формуватися передумови для входження в новий цикл.

Циклічность як об'єктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурна. Якщо в основу критерію класифікациї покласти довготривалість, то вона буде мати: малі цикли, які тривають 3-

4 роки; середні цикли строком 7-11 років; великі цикли циклічність яких становить 40-60 років; вікові циклічні коливання.

Проте критерій довготривалості лише один з можливих. Типи циклів розрізняються неоднозначністю матеріальної основи розвитку, характером впливу на економічні процесси. Здавалося що в основу класифікациї циклів можна покласти саме їх, та ця специфіка відносна: причинно-наслідкові зв'язки, що викликають до життя, чи інші цикли, функції, які вони виконують, багато в чому переплітаються. Крім того цикли накладаються один на одного, що ускладнює їхню диференціацію.

Наявністю великих циклів в єкономіці виявив ще в 1847 році англійський економіст Х. Кларк, який вперше відмітив період в 54 роки між економічними кризами 1793 - 1847 рр.

Всесвітньо відомий вклад в теорію великих хвиль зробив російский економіст Кондратьєв Н. Д. який на основі обробки статистичних даних розвитку економіки деяких країн за 140 років, виділив великі цикли кон`юнктури. Природа великих хвиль зв'язана з процесами зношення, зміни та розширення маси знаряддь виробництва, глобальним розвитком засобів виробництва.

Сучасний цикл з 1952 року і до теперешніх днів - зв`язаний з використанням досягнень НТР у всіх галузях народного господарства (атомна енергетика, автоматизація, комп`ютеріцация). Розвинуті країни світу провели зміну технологій та забезпечили якісний стрибок товарів та послуг в відповідності з вимогами сучасної НТР в 70-і роки ХХ ст.

Країни СНД закінчують сторіччя з використанням старих технологій фізично і морально застарілой техніки, що є головною причиною затяжного характеру та важкого спаду вирабництва, отже, поглиблення кризових явищ.

Отже циклічність розвитку притаманна системам, що розвиваються і відтворюються самостійно і відображає процеси формування загострення періодичних етапів, що виникають, еволюційного розвитку і якісних стрибків, відхилень від станів рівноваги.

Головною фазою, що визначає цикл, є криза, що завершує попередній цикл, приводить до створення умов для майбутньої економічної рівноваги, зростання і до появи нових кризових явищ.

У структурі циклічного єкономічного розвитку найбільш рельєфно виражаються середні промислові цикли. Вони найближче взаємодіють із малими циклами і найдієвіше впливають на розвиток економічних процесів. Саме тому середні цикли визначаються як базові.

Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами у структурі економічного циклу, у змісті його окремих фаз. Це пов'язано з впливом на процеси відтворення науково-технічної революції: оновлення основних фондів, внаслідок стрімкого морального старіння, відбувається

не тільки у фазах пожвавлення та піднесення, а й у фазах кризи і депресії, тобто охоплює всі фази циклу.

Економічні кризи охоплюють всі галузі і види діяльності, тому вони багатогранні і специфічні в залежності від сфери і тривалості. Кризи поділяються на певні види, що відображають різноманітні сторони одного і того же кризового процесу. Циклічна, або криза надвиробництва, характерна тим, що охоплює всі сфери господарювання, володіє більшою глибиною і тривалістю, відображає всю сукупність протиріч і відтворених диспропорцій. Тут виробництво виступає більше в якості соціального явища, а не кількісного співвідношення виробничих матеріальних благ.

Промислова криза виявляється у вигляді невідповідності між масою вкладених в галузь продуктивних сили і можливістю прибуткового їхнього застосування. Удар кризи для промисловців означає початок періоду низьких прибутків і збитків. Перевиробництво засобів виробництва є характерною рисою промислових криз і причиною їхнього затяжного характеру. Промислова криза супроводжується кризою праці: скорочується число і тривалість робочих днів, знижується заробітна плата, росте безробіття.

Товарна криза (криза платежів) виявляється в невідповідності між товаром і ціною. Ціни на товар часто підвищуються поза залежністю від запасів цих товарів і попиту. При цьому зростання цін, заохочуючи подальше виробництво і ввезення товарів, загострює невідповідність між цінами і попитом. Слідом за надмірним зростанням цін настає скорочення споживання, що і приводить до переоцінки товарів і послуг. В умовах товарної кризи спекуляція виявляє сильний вплив на формування цін і торговельну діяльність. Цей вид діяльності охоплює все більшу частину населення і ставає фактором, що відволікає людей від суспільно-корисної діяльності. Завдання спекуляції - пристосування господарської діяльності і товарних цін до реальних потреб економічного життя. Виникненню і бурхливому розвитку спекулятивної діяльності всіх суб'єктів ринку сприяють різке підвищення цін на товари, скорочення виробництва за наявності хронічного товарного дефіциту, знецінєння грошей. Спекулятивна діяльність приватних осіб, фірм і організацій в умовах товарної кризи є необхідною умовою їхньої конкурентоздатності, пожвавлення бізнесу.

Небезпека спекуляції полягає в її змісті, в залежності оцінки майбутньої кон'юнктури від диктату державного апарату і верхівки ділового світу. Різка модифікація цін, не відповідні реальним умовам життя, їхнє спекулятивне підвищення в ході кризи недовиробництва або надвиробництва ведуть до штучного скорочення споживання матеріальних благ.





Спекулятивні кризи є наслідком перебільшеного спекулятивного підвищення цін в умовах дефіциту товарів і послуг, хронічного спаду виробництва і зубожіння трудящих. Вони не можуть довго тривати, бо породжують штучне надвиробництво товарів і послуг, ускладнюють їхню реалізацію, викликають падіння рівня цін і поступове пожвавлення попиту.

Товарна криза супроводжується також кризою неплатежу: підприємства не мають засобів оплатити товари та послуги постачальників, сплатити заробітну плату своїм робітникам через спад виробництва, зростання цін і скорочення обсягів реалізації.

Аграрна криза означає такий стан сільського господарства, усього аграрно-промислового комплексу, при якому значна частина сільського населення зазнає майнових втрат, відбувається зниження життєвого рівня, проходить розорення підприємств, знижується обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. Специфіка аграрних криз в тому, що вони охоплюють тільки сільське господарство і не мають циклічного характеру, є більш тривалими, ніж промислові.

В системі економічних криз надто помітне місце належить структурним кризам, що є наслідком однобокого розвитку одних галузей на шкоду іншим. В умовах НТР бурхливий розвиток продуктивних сил в нових галузях - в електроніці, атомній енергетиці, та ін. -яка вступає в суперечність старій структурі народного господарства і вимагає нового суспільного розподілу праці, реформування структури економіки. Відбувається спад виробництва в старих галузях - вугільній, нафтовій, і газовій промисловостях, металургії та ін.

Структурні кризи проявляються в формі енергетичнї, сировинної, продовольчої, екологічної і валютно-фінансової криз. Вони відрізняються від періодичних циклічних криз наступними рисами: охоплюють не все народне господарство, а лише частину його; відносно більш тривалі в будь-якоїй галузі; породжуються диспропорціями між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією або тривалим порушенням механізму зв'язків, що склалися між постачальниками продукції і її споживачами, модифікаціями цінових пропорцій, можуть бути кризою як надвиробництва, так і недовиробництва; диспропорційність при таких

кризах не може бути врівноважена тільки зростанням цін.