Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки (02.02.2001), Детальна інформація

мотивація діяльності страховиків і страхувальників - держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи заінтересовані у страхових послугах, а страхові компанії - в наданні цих послуг;

довіра - внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Законодавче забезпечення страхової діяльності

Законодавче забезпечення страхової діяльності визначає правила і механізми функціонування і розвитку страхового ринку в Україні та потребує істотного вдосконалення щодо:

врегулювання питання про обов'язкове відшкодування збитків, завданих третім особам, та переходу до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України ( 1540-06 );

приведення Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) у відповідність із законодавством Європейського Союзу і національними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, забезпечення максимального захисту страхових резервів шляхом впровадження спеціальних державних інвестиційних програм;

розроблення проекту Закону України "Про договір страхування" з метою уніфікації форм страхових договорів;

передбачення участі страховиків, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя, в системі недержавного пенсійного забезпечення;

розроблення та впровадження спеціалізованих програм страхування майнових та фінансових ризиків, відповідальності суб'єктів малого підприємництва та суб'єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції.

Удосконалення системи державного регулювання

страхової діяльності

З метою забезпечення дієвого захисту майнових прав та інтересів юридичних і фізичних осіб від різноманітних ризиків, підтримання економічної стабільності суспільства необхідне підвищення ефективності державного регулювання страхової діяльності шляхом:

розвитку обов'язкових видів страхування при одночасному забезпеченні механізмів контролю;

встановлення єдиних принципів конкурсного відбору страховиків для здійснення обов'язкових видів страхування;

створення сприятливих умов для інвестування страхових резервів в економіку держави;

встановлення законодавчої вимоги до юридичних осіб щодо визначення за окремими видами діяльності форм страхового захисту працівників та майна, яке перебуває в їх власності або управлінні, у тому числі в сільськогосподарському секторі, як інструменту управління ризиками.

Державний нагляд за страховою діяльністю має бути спрямований на посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутству страховиків, порушенню ними зобов'язань перед страхувальниками, здійсненню псевдострахування з метою відмивання коштів, виплати керівникам та іншим відповідальним особам підприємств, установ та організацій, особливо державного сектору, незаконних комісійних винагород. Цього можна досягти шляхом:

запровадження поточного нагляду за фінансовим станом страховиків та страхових брокерів через здійснення контролю за фінансовою звітністю;

удосконалення технології ліцензування страховиків, у тому числі за рахунок введення більшої кількості уніфікованих вимог до правил страхування;

опрацювання економічно обгрунтованих нормативів діяльності страховиків та страхових посередників, дотримання яких мінімізує ризик дестабілізації їх роботи;

розширення прав та підвищення оперативності спеціально уповноваженого органу у справах державного нагляду за страховою діяльністю;

налагодження системи "електронна пошта" між спеціально уповноваженим органом у справах державного нагляду за страховою діяльністю та страховиками, страховими посередниками і об'єднаннями страховиків та страхових посередників;

B*

d

f

–

\x02DC

\x0161

\x3700$\x2438\x4800$\x6467\x56C8a\x1C00обігання порушенням законодавства страховиками та страховими посередниками;

опрацювання за участю науковців та фахівців у сфері страхування проектів нормативно-правових актів та інструктивних документів з метою максимального наближення їх до міжнародних норм.